У півня більш важливих
Нема сьогодні справ:
Його малятко-півник
Уперше заспівав.
Не піє ще, як тато,
Та вміє вже синок
Задирливо горлати:
— Креку! Кукре! Крекок!
І правильній вимові
Старий малого вчить,
Повчально він синкові
До хрипоти кричить.
А поруч, біля хати,
Ще й інші малюки
Теж вчаться розмовляти
Й співати залюбки.
Ось цуцик виріс трішки
І, лиш на лапки став,
Попереджає кішку:
— Агов, гов-гов! Гав-гав!
А поросяток трійко
На мамине «хрю-хрю»
До неї тулить рийки
І ніжно каже:
— Рю.
Індик своїм хлоп’ятам
Під деревом в саду
Втокмачує завзято:
— Балда! Балди! Балду!
Не може він мовчати
І тупає на них
За те, що індичата
Попискують:
— Бултих…
Під вечір гаснуть звуки…
Це птаство спать вляглось,
Від денної науки
Крізь сон щебече щось.
Затим лягли поспати
На травці у дворі
Рогаті і хвостаті,
Й пухнасті школярі.
А після ночі знову
Навколо шум і гам…
До чого важко мова
Дається малюкам!
