З весняної діброви
Плив голубим струмочком
Кораблик паперовий —
Вітрильце із листочка.
Не вітер цей листочок
На подорож окрилив,
А там, в діброві, хлопчик
Дмухнув у те вітрило.
І от, човнам на подив,
Із ручая до річки
Привів хлоп’ячий подих
Суденце невеличке.
А подих все не гасне…
Нехай же знає хлопчик:
Його кораблик ясно
У морі вже тріпоче.
Він, може, з-понад Ворскли?
Чи над Дніпром родився?
До кораблів дорослих
Довірливо прибився.
Вітрильце майоріє —
Живий листок кленовий:
Така зелена мрія
Хлопчини із діброви.
