— Ти, Васильку, сідай на канапу; Івась, коло нього; ви, дівчатка, тут. А тепер пильно слухайте, яка то пригода трапилась мені багато-багато років тому. Я мав тоді стільки, що й ви, більше-менше, десять або дванадцять років. І того літа ми виїхали зі Львова до містечка Збаражу. На відпочинок. — Там достигають яблука, — розповідав мені батько, — і перші […]
І Часи були такі давні, що їх ніхто вже не пам’ятає. Жили тоді ще люди, що їх звали чародіями або чаклунами. Звичайно, вони були недобрі і злющі, знали, як навести лихо на інших, перекидаючи людей у звірів. Маленька Ладочка мала фіялкові оченята, ясне волоссячко, любила всіх і всі її любили. Мала добре серце і завжди […]
Велике й гарне місто лежало на сімох зелених горбах. У місті було сімсот золотоверхих церков і сімдесят срібних палат. Попри місто пливла велика ріка. За містом росли темні ліси й чагарники, повні грізних ведмедів, хитрих лисів і скорих стрибунів-оленів. У місті жив Великий Князь, володар багатої землі, міст і сіл. Місто було столицею й звалося Київ, могутня […]
Давно це було, ще коли олені золоті роги на лобах носили. Розповідали старі люди про юнака Семенка, що волю добував. Розповідали своїм дітям, а діти — внукам, бо письма в ті часи ще не знали і про все, що діялось, переказували з уст до уст. Семенко бачив, як зайди-чужинці його народ мучать, як змушують важко працювати […]
