Одного разу зустрічає вовк чоловіка в лісі й просить його:
— Дай мені хліба!
Дав йому чоловік хліба. З’їв вовк, облизався. Дуже смачним здався йому той хліб. От він і каже чоловікові:
— А що треба зробити, щоб і я завжди хліб мав? Навчи мене!
— Добре,— згодився чоловік і став вовка навчати. — Спершу треба землю виорати…
— А як землю виореш, то вже можна й їсти?
— Ще ні. Потім треба жито посіяти.
— А як жито посієш, то вже можна буде й їсти?
— Ще ні. Треба почекати, поки воно виросте.
— А як виросте, то можна вже й їсти?
— Ще ні. Треба скосити.
— А як скосиш, то можна вже й їсти?
— Ще ні. Треба змолотити.
— А як змолотиш, то вже можна й їсти?
— Ще ні. Треба змолоти.
— А як змелеш, то вже можна й їсти?
— Ще ні. Треба хліб спекти.
— А як спечеш, то вже можна й їсти?
— Можна.
Подумав вовк, подумав і каже:
— Краще я хліба й не пектиму, якщо так довго треба чекати. Коли й досі без хліба обходився, то й далі проживу без нього.
