Як солдат із зуба борони юшку варив

Українська казка

Один солдат та стояв на постої у дуже скупої баби. Трудненько доводилося солдатикові добувати собі кожен окраєць хліба, а що вже про варену страву, то він і забув, яка вона на смак. Занудився він зовсім на тих бабиних сухарях з водою і почав крутити головою, що б таке вигадати, щоб і себе вдовольнити, і баби не прогнівати? Солдатики хитрі на всякі видумки, бо голод — не тітка. Знайшов він старого, заіржавленого зуба від колишньої борони, приніс до хати та почав стругати й мити, щоб баба бачила, та все з примовою: «Оце буде юшка, так юшка! І курятини не треба! Дозвольте, бабко, горня і води!»

Баба, зацікавлена, дала горня і, заливши зуб від борони водою, приставила до жару.

Кипить, аж весело дивитись! А солдат все пробує та хвалить:

— От буде юшка, так юшка!

Дозвольте, бабко, дрібок солі!

Дала баба дрібок солі! Згодом солдат просить ще й пшона трохи.

Дала баба пшона, бо то ж цікава штука, яка то юшка вийде з боронячого зуба!

Згодом просить солдат кілька картоплинок… і цибулю.

Дала баба й те.

— От коли б, бабусенько, ще й сала шматочок!

Дала баба і сала, бо то ж дуже цікава і нечувана штука — юшка з боронячого зуба!

А коли вже зуб добре уварився, що вже пшоно і цибуля розкипіли, то солдатик вийняв його з горнятка і, сказавши, що він ще не на один раз згодиться, поклав обережно на полицю.

А юшка була нічого собі і така на смак, неначе й не із зуба від борони варена!


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up