Киргизькі казки

• Акбаш та Бозбаш Давно-давно жив собі чижик на ймення Акбаш. Щороку мостив він гніздечко в гіллі старого дуба, виводив пташенят, а коли наступала осінь, вирушав у далеку дорогу. Так минуло три роки. І на четвертий рік, як тільки настала весна й сонце пригріло землю, повернувся Акбаш до лісу й сів на старому дубі. Відхекався трохи, відпочив, роздивився навкруги. […]
• Алимкул-ясновидець У хана Омурбека вкрали казну. Зібрав хан людей і оголосив: — Тому, хто знайде мою казну, віддам половину худоби. Якщо ж казна не знайдеться — нікому не минути мого гніву. Полякались люди жорстокого хана. — Є у нас Алимкул-ясновидець, тільки він зуміє знайти казну,— кажуть вони ханові. Привели Алимкула, поставили йому юрту недалеко від аїлу. Він […]
• Батир Чокчолой Колись давно-давно жили собі дід та баба. Мали вони невелике господарство: корову, п’ятеро кіз з козенятами, собаку та кота. Якось баба налила котові в блюдечко молока. Собака й собі підбіг до блюдечка й хотів спробувати молока. Та кіт не злякався великого пса, сміливо напав на нього і вийшов переможцем з двобою: собака завищав од болю […]
• Брати-умільці Було колись у однієї старої жінки семеро синів. І кожен з них вирізнявся якимсь особливим умінням. Закортіло матері дізнатися, чиє вміння важливіше, і запитала вона в синів. Старший син відповів: — Я можу вбити чорного птаха-велетня, коли він ще так далеко, що здається жайвороном у небі. — Я бачу на землі навіть слід мурашки, що […]
• Голодний вовк Був собі вовк. Жив він на березі річки і почував себе тут володарем: кого не зустріне — заріже і з’їсть. Так прожив той вовк уже багато років, але й досі ще не наївся. Ото й прозвали його Голодним вовком. Одної днини, блукаючи понад берегом річки, вовк натрапив на підбитого яструба. — Гей, яструбе, я тебе з’їм,— […]
• Джаннат Колись дуже давно жив собі хан. І було в нього троє синів і три дочки. Той хан був завзятим мисливцем. Одного разу він у супроводі сорока джигітів повертався з полювання. Вечоріло. Аж раптом неподалік вискочив на дорогу золотий кіїк[1]. Не довго думаючи, хан кинувся за ним у погоню. Довго гнався хан за кіїком. Коли ж, […]
• Джееренче Жив колись на світі дотепник та красномовець, на ймення Джееренче. І був у нього син Тольомірза. «Це такий брехун, якого й світ не бачив»,— тільки й чув батько, як говорили люди про його сина…» Зрештою Джееренче вирішив випробувати свого сина сам. Одної темної ночі він і каже Тольомірзі: — Сину мій, зір у тебе гостріший […]
• Джигіт-умілець Колись дуже давно жив собі хан, який мав єдину доньку-красуню. В ту дівчину закохався син бідняка, що пас чотирьох ханових тулпарів[1]. От він і каже своєму батькові: — Просватай за мене ханову доньку. Розгнівався батько на таке зухвальство: — Ах ти шибенику! Ти спершу подумай, а тоді вже кажи. Та хіба ж віддасть хан свою […]
• Доброзичливець та Зловмисник Якось вирушили в дорогу Доброзичливець та Зловмисник. Довго подорожували вони, і вийшли у них усі припаси. От і каже Зловмисник Доброзичливцю: — Ми з’їли всі припаси. Щоб не вмерти з голоду, заріжмо твого коня. А з’їмо це м’ясо, заріжемо й мого. Погодився Доброзичливець. Зарізали вони його коня й рушили далі. Та через деякий час скінчилося […]
• Золота рибина Колись давно-давно стояло собі велике місто. І правив у цьому місті лихий хан Бекджан. Поблизу міста текла чимала річка. На березі річки на околиці міста жили собі старий із старою, які мали єдиного сина Ісмаїла. Сім’я тим і жила, що давала річка: наловлять риби і продадуть на базарі. Одного разу закинув старий у річку сіті, […]