Українські казки
- Бузько і жаби Жаба квакала від ранку до вечора. Та побачила бузька і зараз замовкла та сховалася в ставі. — Не ховайся, золота співачко! — каже бузько.— Я приходжу здалека, бо хочу послухати твого солодкого голосу. — Ти прийшов, бузьку, здалека,— відповіла обережна жаба,— не щоб слухати мого голосу, тільки щоб з’їсти мого м’ясця! Приємно говорить підхлібник, але мудрий […]
- Вівчар Василько і золоті гори Жив бідний парубок Василько. Щоб якось вилізти із злиднів, пішов у світ, куди очі дивилися. Але ніде не міг знайти роботу — мозолів набити, щоб гріш заробити. Одного дня дізнався, що можна би найнятися в багатого Дідича. Але йому сказали: — Не йди до того шкуродера. Він не дає наймитові їсти. Василько звик до всякої […]
- Війна жуків з грибами Залунав у лісі крик: То надумав Боровик Всі Гриби у гурт зібрати І Жуків повоювати. 1 Посилає посланців: — «Звіть Грибів зо всіх кінців; В сурми грайте та гукайте, — На війну Грибів скликайте!» Як почули те Опеньки, Стали гірко голосить: — «Наші ніженьки тоненькі… Де нам зброю вже носить!» 2 Обізвались Печерички, Прехороші молодички: […]
- Вітрова донька Бідного парубка Тимофія напала кортячка[1] женитися. Він кинув очима поміж дівчатами, залицявся, але ні одна не схотіла стати його жінкою, бо не мав ні хати, ні хліба, ані до стайні що загнати. На краю села був пустир, якого ніхто ніколи не займав. Вирішив Тимофій збудувати там хатчину. Назбирав у полі купу соняшничиння, і за тиждень […]
- Василева шкатулочка Казка починається з бідного мисливця. Той чоловік другої роботи не робив, лиш ходив полювати, та пі разу нічого не вбив, ніякої звірки. А був у нього хлопець, що звався Василем. Він весь час просив: — Няньку, я ліпше вцілю. Дайте мені рушницю. Та хлопчина був малий — мав тринадцять років. Раз мати дала синові двадцять філерів[1], аби […]
- Видимо й Невидимо Були собі пан і лакей. То як були ще вони малими, так укупі грались, і все у них зарівно; а як став панич паном, то так зненавидів того лакея, що давай вигадувати та приказувати, щоб він зробив те й те, та усе таке, щоб його можна було знищити. Усе те лакей поробить, живим і вернеться. […]
- Витязь із гусячого міста Був один цар. А той цар мав на одному полі шовкову траву. Але траву щось випасало, і ніяк не міг підвартувати, що то робить шкоду. І цар пустив посланців по світу: хто догляне шовкову траву, за того віддасть доньку. Посходився усякий народ: більше багаті, панство, та між ними були й прості люди. І жив один бідний чоловік, […]
- Вовк та чоловік Зустрів одного разу вовк старого жебрака: — Я тебе з’їм! — Мене? Видиш, який я худий: кістки та шкіра. Не посмакує тобі моє м’ясо. Я тобі дам пораду, кого їсти. — Кого? — У лісі люди рубають дрова. Позирай добре: від котрого найдальше летять тріски, того їж! У нього м’ясо смачне. Побіг вовк до лісу, […]
- Вовк, їжак і лисиця — Що за чудо,— сказав вовк, увидівши їжака, котрий лежав, згорнувшись в клубок, обставлений докола шпильками, як ножами.— Він не подобний навіть до живого существа! То страшило і ганьба для цілого лісу. — А він таки благословить своє безобразіє,— сказала лисиця,— воно спасає його од твоїх зубів.
- Вовк-старшина Пасся раз Осел на пасовиську та якось наблизився до лісу, а за пнем сидів Вовк, вискочив до Осла й хотів його роздерти. А Осел, дарма що його за дурня вважають, зараз надумав, що йому зробити. Вовк до нього біжить, а він усміхається так радісно, кланяється йому низенько та й каже: — От добре, от добре, пане […]