Андерсен Ганс Крістіан
- Гидке каченя Так добре було за містом, наступило літо! Жито жовтіло, овес зеленів, сіно склали в копиці, і на зеленому лузі ходив чорногуз на своїх довгих червоних ногах та белькотав по-єгипетськи,— цієї мови він навчився від матері. За полями та луками простягалися великі ліси, а в гущавині лісів були глибокі озера. Справді, чудово було за містом влітку! […]
- Гречка Часом після бурі як ідеш по полю, де посіяна гречка, то бачиш, що вона почорніла й до землі поприлягала, немов вогонь перейшов через неї. Селяни кажуть: «Це все блискавка наробила!» А через віщо ж блискавка таке з гречкою діє? Я розкажу вам, що чув од горобця, а горобцеві розказувала це стара верба, що онде й досі стоїть […]
- Дівчинка з сірниками Надворі був страшенний холод, завірюха крутила, і ніч насовувалась, остатня ніч старого року, саме на Меланки. Такої темної та холодної ночі, що добрий хазяїн і собаки не вижене, вбога дівчинка, босоніж, простоволоса, пленталась собі вулицею. На ній, правда, й були черевики, як вона з дому виходила, але ненадовго: вона, бач, узулася у материні старі, та […]
- Дикі лебеді Далеко звідси, там, куди відлітають ластівки, коли у нас настає зима, жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка Еліза. Одинадцять братів принців ходили до школи з зірками на грудях і з шаблями при боці. Вони писали діамантовими грифелями на золотих дошках і добре вміли читати по книжках і напам’ять. Одразу було видно, […]
- Дюймовочка Жила колись одна жінка. Вона дуже хотіла мати маленьку дитинку — тільки не знала, де її взяти. От вона й пішла до старої чаклунки і сказала їй: — Мені так хочеться мати маленьку дитинку. Чи ти не скажеш, де мені її взяти? — О! Цьому можна допомогти! — мовила чаклунка.— Ось тобі зерно ячменю. Воно зовсім не […]
- Закохана пара Лежали собі в скриньці між іншими цяцьками і гучок[1] з опукою[2]. От і каже гучок до опуки: — Лежимо ми вкупі в одній скрині, чи не повінчатись нам нині? Але опука не звернула й уваги на це запитання, бо була, бач, з сап’яну зроблена і думала, що велика пані. Другого дня прибіг хлопчик-хазяїн до своїх […]
- Квітки маленької Іди — Бідні мої квіточки померли! — сказала маленька Іда.— Ще вчора ввечері вони були такі красиві, а тепер усі посхилялися. Від чого це вони так? — запитала вона студента, що сидів на дивані. Вона дуже любила цього студента; він умів розповідати надзвичайно цікаві історії і вирізати з паперу дуже забавні картинки сердечка з крихітками-танцівницями всередині, квіти і […]
- Комірник Жив собі був джиґунець, та тільки й манку[1], що головна щітка[2] та роззувало[3], але у нього ще був комірник пречудесний: об цім-то комірі й річ! Був уже той комірник на порі і задумав женитись. От раз і трапилось йому у пранні з підв’язкою вкупі лежати. «Біс йому! — дума комірник.— Зроду-віку не бачив нічого такого вродливого […]
- Крапля води Ви, певно, знаете побільшаюче шкло,— таке кругленьке опуке шкельце, що всячину побільшує, мо’, в сто крат? Візьміть-но до рук лишень та подивіться кріз нього на краплю водиці,— яку силу вбачите ви малесеньких дивовижних створінь, що простим оком не зуздріти б зроду! А проте вони дійсно живуть, і нема тут омани. Крапля видає тоді за цілу […]
- Кресало Ішов солдат по дорозі: раз, два! раз, два! Ранець за спиною, шабля при боці. Йшов він додому з війни. По дорозі пострічалась йому стара відьма. Вона була така противна: нижня губа в неї звисала аж до грудей. — Добрий вечір, солдате! Ач яка в тебе славна шабля і великий ранець, ти справжній солдат! Ну, одержиш […]