Біхарі Клара
- Безтямна панна Жив собі та був бідний пастух. Мав він дочку-одиначку на ймення Панна. І була та Панна така гарна, що в жодному з семи довколишніх сіл такої зроду не бачили. Проте розумом дівчина не вдалася, тож у селі прозвали її безтямною Панною. І все-таки один молодий пастух посватався до неї, бо краса дівчини зачарувала його. А до того, що […]
- Боягуз Один убогий чоловік мав трьох синів. Двоє старших виросли стрункими, гарними хлопцями, ще й на вдачу хоробрими. Навіть одружитися не боялися — швидко собі пари познаходили. А третій, наймолодший, теж на вроду гожий, удався дуже лякливим, полохливим, боягузливим. Усі з нього кепкували, всі сміялися, навіть малі діти. Та найбільшу наругу терпів хлопець од братів своїх старших. Збиткувались, […]
- Вівчар і хмарка Одного разу молодий гожий вівчар випасав свою отару на лузі з шовковою травою. Барвисті квіти буяли довкіл. У золотому сонячному промінні купалися співучі птахи. А вечорами у сяйливому віночку із зірок щедро лив своє сріблясте сяйво красень-місяць. Однак вівчар не милувався всією цією красою, а повсякчас зітхав і журився. Він казав: — Мрію я зустріти дівчину стрункостанну, […]
- Вівчарева дочка Жив собі вівчар, і була в нього напрочуд гарна дочка Жофіка. Така гожа вродилася, що люди навіть з далеких земель приходили нею милуватися. Коси мала чорні, шовкові, очі осяйні, а стан стрункий-стрункий. З кожним роком женихів, сватачів ставало більше й більше, одні одним п’яти відтоптували. Одначе гордлива, перебірлива Жофіка жодному руки не дала. Сказала, що […]
- Дивотворна сила дівчини Жив собі був лісоруб, такий бідний, що з його комори повтікали миші, а зі стріхи — лелеки. Не мав нічого, крім убогої хатини, в якій і виростали, змалечку зоставшися без матері, три його донечки-красуні. Довго й важко сумував лісоруб за дружиною, але така вже його доля — мусив ростити й плекати донечок сам. Коли дві старші стали […]
- Донька чорної чаклунки За лісами і полями, за морями й океанами стояла колись, аж небо підпирала, чорна гора. На вершині тієї гори височів чорний замок, а в ньому жила чорна чаклунка зі своєю дочкою — красунею Лелією. Край саду, що оточував замок, дзюрчав струмочок — у сонячні дні його вода виблискувала, як щире срібло. Чорна чаклунка зі своїм улюбленим вороном […]
- Дурнувата Ката Жили собі та були бідні-бідні чоловік і жінка. Та не про багатство вони мріяли — дуже їм хотілося, щоб знайшлося в них дитятко. Отак гірко зітхаючи, ремствуючи, благаючи долю, дочекались нарешті свого щастя — народилася в них донечка. Раділи, втішалися бідні-бідні чоловік і жінка дитяточком своїм, не знали, куди й діватися від радості. Ніжили, пестили, леліяли, цілували […]
- Забудько Жив собі та був парубок, який змалечку мріяв здійснити хоробрий, героїчний вчинок. Якось розповіли йому, що гірський велет-потвора вкрав молоду королівну і тримає її в неволі у палаці серед скель. Парубок зірвався на рівні ноги, аби зараз же рушити в далекі краї. Але мати його сказала: — Сину мій любий, ти сам не зможеш перемогти […]
- Загайний Палко В однієї бідної вдови ріс-виростав синок, якого звали Палко. Був той Палко статурний, на вроду гарний, працьовитий, старанний та гречний хлопець. Однак мав неабияку ваду — думки його ставали словами дуже повільно. Бувало, спитають його щось, а він цілий день думає-думає… Тому й називали його в селі загайним Палком. Побажає йому хто-небудь доброго ранку, тобто привітається, […]
- Золотоносне дерево Жили собі були бідні-бідні чоловік та жінка, які мали так багато дітей, що й порахувати їх не могли. А коли діти починали просити їсти, біднякові здавалося, що він їх ніколи не нагодує. Працював бідняк день при дні — і в селі у людей, кому що треба, і в себе вдома з дружиною поросяток та курчаток вигодовували, нивку […]