Олуїч Гроздана

• Ошуканець і смерть Жив собі один Ошуканець, та ще й який! Сто царств пройдеш, а спритнішого не зустрінеш! По стежках-доріжках розповзався поголос, що й місяць, якби був трохи ближче, опинився б у його руках; що Ошуканець може річку від’єднати від джерела; з ока непомітно зіницю вийняти! Ошуканець ті пустопорожні балачки мав за ніщо. До чужого рота не приставиш […]
• Пагорб світла Жив собі на самому вершечку скляної вежі хлопчик, такий худенький і хворобливий, наче і сам був скляний. Він танув, як цукор у склянці з водою, а причину хвороби ніхто не міг знайти. Батька в Радана — так звали хлопчика — давно немає, а мати з ранку до вечора в нетрях зі скла й бетону заробляє на шматок […]
• Перламутрова троянда В улоговині, на дні моря, куди сонячне проміння сягає тільки в полудень, жила красуня черепашка на ім’я Перламутрова троянда. Щодня вона сама до себе шепотіла: «Коли б мені вибратися звідси, щоб побачити сонце і квіти, відчути свіжий подих вітру!» — Ой, як же гарно на поверхні моря, там літають і виспівують птахи з пір’ястими крилами. […]
• Прибій і Скеля Коли перші сонячні промінці торкнулися води, з моря піднявся Прибій. «Гей, я іду!» — вигукнув він збуджено і, показавши з води світлу голівку, вклонився усьому світові навколо себе. — Добрий день! — Добрий день і спасибі тобі! — сказали хором щойно народжені рибки й вибралися йому на спину.— Ну що, важкі ми? — Ой, дуже! — всміхнувся їм […]
• Принц хмар У ті часи, коли дерева вирішили втекти з міста, на горищі найвищого кам’яного будинку жив хлопчина, котрий над усе в світі хотів полетіти й стати Принцом хмар. — Як ви навчилися літати? — питав він у птахів. Але ті замість відповіді весело затріпотіли крильми й полетіли за виднокіл. — Як стати Принцом хмар? — допитувався він у […]
• Про Крапельку і Квітку У той час, коли день і ніч розминаються, разом із Сонцем народилися Крапелька і Квітка. Крапелька була допитлива, а Квітка — ніжна і вразлива. Ще б пак! Всюди навколо них сяяло-мінилося море жовтого піску й ніде не було видно жодної іншої Крапельки, і ніякої іншої Квітки, тож і не дивно, що вони утвердилися в думці,— мовляв, […]
• Про чоловіка, який шукав своє обличчя Приніс Дроворуб до міста в’язанку дров. Стоїть на базарі годину, дві, однак ніхто на його дрова й не дивиться. Лише обличчя перехожих миготять перед ним, як листя восени: радісні, похмурі, рум’яні, сірі і всі не такі, як у нього. «Якби котресь з них було моє, то й доля у мене могла б бути інакша!» — подумав […]
• Русалчині метелики Мов чайка, що заблукала, виблискував посеред моря самотній острівець. Здалеку він здавався пустельним, але там ще жило кілька рибальських сімей. Інші давно переїхали в місто. Хлопчаки з острова те місто не могли собі й уявити; натомість острів для них — країна справжніх чудес. Хто не чув, що в затоці Фігових дерев мешкають закам’янілі карлики, а в […]
• Таємниця Зірка На одній з найзанедбаніших вулиць містечка, між підмітальників і носильників, п’яниць і волоцюг, з’явився одного дня хлопчина, перед яким усі мимоволі зупинялися. Та й як не зупинитись? Ясноволосий, ясноокий, увесь прозорий, хлопчак мав такий вигляд, наче прийшов з іншого світу. Таке сяйво він випромінював, що ще довго після того, як він проходив, по вибоїстій панелі […]
• Ташко-горішок Війни змінювали одна одну й забирали в діда одного по одному спочатку синів, а потім онуків. Незабаром на хуторі, серед хлібів, які колихав щоденний вітер, залишився він один. Чи є зараз те поле? Той хутір? Родичі, які навідувалися лише восени, щоб зібрати плоди незвичайного дідового горіха? А сам горіх? В усьому краї не було такого […]