Захворів якось старий ведмідь. Дізналися звірі про це та й стали відвідувати хворого. Приносили йому хто що міг.
Одного разу вовк та заєць прийшли до ведмедя, поговорили з ним про всяку всячину, а тоді не втримались та й поскаржились на лисицю.
— Ведмедю, добрий наш дідусю! Твоя хвороба дуже засмутила усіх звірів, і кожен із них старається хоч як-небудь тобі допомогти. Тільки одна лисиця не визнає твоїх заслуг і кепкує з тебе. Така стала горда й нахабна!
— Не турбуйтесь, у мене ще вистачить сили, щоб провчити її,— сказав ведмідь.— Я вкорочу їй хвоста, і він буде не довший за мого!
Лисиця якось довідалася про те, що заєць і вовк наскаржились на неї ведмедеві. Погроза ведмедя налякала лисицю. І вирішила хитрунка провідати хворого ведмедя, доказати, яка вона віддана йому, і заразом розквитатися зі своїми ворогами.
Прибігла лисиця до барлога й стала на порозі.
Ведмідь суворо подивився на неї й сердито заревів. А лисиця низенько вклонилась йому і стоїть смутна-смутна.
— Володарю наш! — звернулась вона до ведмедя.— Про твою хворобу я давно довідалась. Та коли хворіють такі, як ти, володарю, треба приходити не лише поспівчувати і побажати здоров’я. Я затрималась тому, що шукала для тебе ліків. Тож не гнівайся на мене.
— Які ж ти ліки принесла мені? — запитав ведмідь лисицю.
— Поки що я ніяких ліків не принесла,— відповіла лагідно лисиця.— Я тільки довідалась, які ліки повернуть тобі здоров’я. Ось послухай лишень мене. Якщо ти вранці натщесерце з’їси печінку й серце зайця та вовка, ти одразу видужаєш. Для цього треба покласти їх на шкуру цих звірів і ввечері винести на свіже повітря, щоб вони вкрились росою.
Ведмідь, почувши таку пораду, дуже розчулився й щиро подякував лисиці за турботу.
— Із усіх звірів ти наймудріша! — сказав ведмідь лисиці.— Ніхто з тих, що мене відвідували, навіть не згадав про ліки для мене. Щиро дякую тобі, лисице, за гарну пораду.
Лисиця ще посиділа якийсь час біля хворого ведмедя та й пішла додому.
— Бажаю тобі, щоб ти якнайшвидше одужав,— сказала вона на прощання.
На другий день заєць і вовк знову прийшли відвідати хворого ведмедя. Ведмідь одразу вбив їх і зробив так, як порадила лисиця. Смокчучи лапу, він з нетерпінням чекав наступного дня, щоб почати лікуватися.
Та вранці лисиця підкралась до барлога, з’їла ту печінку й серце. А тоді ще побігла в ліс і оповістила всіх звірів про жорстокого ведмедя, що невідомо чому знищив зайця та вовка, які так вірно служили йому.
Дізнавшись про загибель зайця та вовка, всі звірі стали далеко обминати барліг і нічого не приносили хворому ведмедеві.
І ведмідь сконав від голоду.
