Колись у давнину риба-папуга й місяць жили разом на березі річки. Вони були великі приятелі, аж поки одного дня не посварилися.
Риба-папуга заявила, що покине берег річки й піде жити в море. Сказала, що сховається під корали й місяць більш ніколи її не побачить.
Місяць дуже розгнівався і мовив такі слова:
— Коли ти помреш, то навіки: тебе вже не буде. Коли ж помру я, то всього на три дні: через три дні я знову буду живий.
І місяць піднявся на небо й залишився там назавжди.
Риба-папуга пішла жити в море і сховалась під коралами. Багато років жила вона там щасливо, і її тіло зробилось таке ж барвисте, як корали.
Увесь той час місяць жив на небі. Він щомісяця вмирав, але за три дні знову з’являвся на небі, так як і сказав. Він часто виглядав рибу-папугу, та ніколи більше її не побачив, бо вона зробилася така барвиста, як корали, під якими ховалася.
Та ось якогось дня риба-папуга вмерла. І, як колись сказав місяць, це сталось навіки. Під коралами й тепер живуть риби- папуги, такі самі барвисті, тільки інші.
А місяць живе на небі все той самий, хоча й умирає на три дні щомісяця.
