Лев та вовк

Білоруська казка

Ходив по лузі кінь. Іде лев.

— Іди за мною! — наказав лев.

— А чого я піду? — питає кінь.

— Як смієш ти розмовляти так зі мною? — крикнув грізно лев.— Хіба не знаєш, хто я? Я — звір над звірами. Я голодний і хочу тебе з’їсти.

— Е,— каже кінь,— не ті тепер часи, що хто кого нагне, той того наб’є.

— Ти осмілюєшся думати, що я слабіший від тебе?

— Я в цьому певний,— каже кінь.

— Давай мірятися силою.

Лежав на лузі камінь.

— Іди сюди,— каже кінь.

Підійшли до каменя.

— Ти можеш так стукнути по цьому каменю, щоб із нього іскри посипались?

Дряпонув лев лапою по каменю — пазури поламав.

— Ой, леве, леве! А ще називаєш себе звіром над звірами! Дивись, як я стукну!

У коня на ногах були залізні підкови.

Стукнув кінь копитом по каменю, іскри так і злетіли. Злякався лев, кинувся назад у ліс. Біжить, не оглядається.

— Куди біжиш, леве? — питає його вовк.

Лев сказав вовкові, якого страшного звіра він зустрів.

— І ти його злякався? — питає вовк.— От, якби він мені попався, я швидко з ним поквитався б. Тільки покажи мені його.

Узяв лев вовка в передні лапи, сам на задні став.

— Дивись!

Леву здалося, що він легенько вовка тримав, а в того кістки затріщали і дух вилетів геть.

— Ну що, бачиш?

Нічого не каже вовк.

— Чого ж ти мовчиш?

Опустив лев вовка на землю, бачить — не дихає вовк.

— Ех ти, хвалько, тільки побачив його і то зомлів. А я мірявся з ним силою!

Кинув лев вовка, а сам далі побіг.

Джерело: Білоруські казки: Збірка казок.— К.: Веселка, 1987
Переклад: Г. Півторак

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up