Почнемо казку, а не казку, так приказку, казка буде завтра після обіду, під’ївши м’якого хліба.
Були собі два хлопці: один звався Кривда, а другий Правда. І ходили вони на заробітки. Правда просить хліба, а Кривда краде. У Правди хліба нема, а в Кривди повна скриня. Одного разу завели вони поміж собою сварку, як жити.
Кривда каже:
— Кривдою краще жити!
А Правда каже:
— Ні, правдою ліпше жити!
— От ходімо дорогою, кого зустрінемо, у того і спитаємо, як краще жити — правдою чи кривдою?
Ішли, ішли і бачать — на полі пасе дід овечок.
— Ходімо до нього, запитаємо!
Приходять до діда.
Добрий день, діду! І скажіть ви нам, як краще жити: правдою чи кривдою?
Дід подумав, подумав, підняв очі догори й каже:
— Кривдою ліпше жити, бо правдою тепер не проживеш. Кривдою хутчіше що-небудь украдеш: або в пана лісу, або хліба вкрадеш. А правдою де що візьмеш?
Правда каже:
— Ні, неправду, діду, кажете! Правдою ліпше жити. Ходімо, Кривдо, далі!
Ідуть далі дорогою. Аж бачать їдуть купці.
— Спитаймо в цих купців.
— Здорові були, купці!
— Здорові, здорові були, хлопці!
Скажіть ви нам, як краще жити — кривдою чи правдою?
— Що казати? Кривдою краще, звісно! І ми ось живемо кривдою: як не обдуримо, то й не маємо нічого!
Тоді Кривда каже Правді:
— А що, не казав я тобі, що кривдою ліпше жити!
Пішли далі. Правда захотів їсти і просить у Кривди:
Дай мені, брате, хліба хоч кусничок!
А Кривда каже йому:
— Дай я тобі виколю око!
— Виколи, якщо бога не боїшся!
Кривда виколов око і дав хліба шматок. Він з’їв, і пішли далі. Правда знов захотів їсти.
— Брате, дай мені хліба іще!
Кривда каже:
— Дай я тобі виколю друге око!
Правда дав виколоти друге око. Кривда виколов око і дав хліба йому. Тоді каже:
— Що ж, я тебе тепер водитиму сліпого?
Покинув та й пішов.
Правда поповзки та навпомацки і пішов у ліс. Коли це чує, хтось говорить йому:
— Іди ти цією стежкою — і прийдеш до струмка і промий очі: ти знову бачитимеш. Тоді глянь уздовж струмка — побачиш великого дуба. Ти злізь на того дуба і там ночуй. Злетиться вночі під тим дубом різне гадюччя. Що казатимуть, ти все слухай.
Він так і зробив. Злетілося гадюччя на ніч. Один каже:
— Я там бував.
Другий змій каже:
— А я там.
А третій каже:
— А я від королівни: скільки років мучу її вже, і ніхто не може вилікувати. Коли б такий знайшовся, взяв у одного купця ікону, та занурив її у воду, та дав тієї води їй напитися, то вона б одужала за одну годину!
Як настав день. Правда зліз із дуба і пішов до того купця.
— День добрий, купчику!
— Здоров, здоров, Правдо! А чого ти прийшов?
— Я прийшов просити оцю ікону.
— Я тобі дам, тільки відслужи мені рік!
Правда залишився служити. Минув рік. Купець гроші дає, а ікони не дає, бо хоче, щоб іще рік він послужив. Правда був столяром добрим: робив усякі стільці та столи дорогі. Він же грошей не бере в купця. А купець ікони не дає. Залишився ще служити. Прослужив два роки. Тоді купець віддав йому ікону. Він узяв і пішов до короля. Королівські слуги не пускають його.
Він і каже:
— Скажіть королю, що я прийшов лікувати королівну.
Слуги переказали королеві. Король його прийняв, нагодував, напоїв і дав йому години дві відпочити. Правда відпочив і пішов до королівни, дав їй напитися і пирснув на неї трохи. Королівна одужала. Тоді приходить король і питає:
— Вилікував?
А вона уперед за нього одказує:
— Я вже здорова!
— Ну що ж, ти жонатий чи холостий?
— Холостий!
— Тоді женитиму я тебе зі своєю дочкою!
Одружив Правду з королівною. Весілля згуляли добре. Пожив Правда років зо два і каже:
— Я сходжу до свого села.
Король йому дозволив. Він зібрався їхати, проситься і королівна. Він узяв із собою і дружину, та й поїхали до свого села.
Дорогою зустрівся він з Кривдою. І він Кривду пізнав, а Кривда його не пізнав.
— Здоров, Кривдо!
— Доброго здоров’я, ваша ясновельможність! Тільки я не знаю, хто ви такі?
— А чи знаєш ти Правду, якому ти очі колов?
— Знаю, знаю!..
Упав на коліна і благає:
— Прости мені, що я тобі накоїв!
— Дарма. Я і тобі раджу таке. Іди ось у цей ліс, вийдеш на стежку. Підеш тою стежкою і знайдеш струмочок. Промиєш очі і глянеш уздовж струмка — побачиш великого дуба. Залізь на нього і заночуй!
Кривда зробив усе так, як казав Правда. Злетілося гадюччя під дуба на ніч. Один каже:
— Я там бував!
Другий змій каже:
— Я ось там бував!
А третій каже:
— А я, брате, що тоді казав, так те все і зробилося: хтось знайшовся такий, що дізнався про все. Чи не сидить, брате, тут хто на дубі, чи не підслухає він, що ми розповідаємо?
Узяв зміїло і заліз на дуба.
— Еге, брате! То це ти тут сидиш і все підслуховуєш, що ми кажемо!
Хапнув його за комір і скинув з дуба.
