Колись у давнину потоваришували лис, ворон і вовк і стали називати один одного братами. Одного разу пішов лис пополювати та й потрапив у капкан. Дізнавшись про лихо, прилетів ворон.
— Ну, брате, вскочив ти в біду. Ти прикинься мертвим. Хазяїн цього капкана вправний мисливець. Коли він прийде, я дам тобі знак. Ти одразу ноги в руки й тікай,— сказав ворон.
Тим часом із-за горба вийшов мисливець. Побачив мертвого лиса, дуже зрадів, зліз з коня і вивільнив лиса з пастки.
А сам сів відпочити. Якраз повернувся ворон і, пролітаючи над мисливцем, голосно каркнув.
Почувши його, лис, що вдавав із себе мертвого, скочив на ноги та й щез у гущавині. Мисливець сів на коня і помчав слідом за лисом.
А вовк, дізнавшись про лихо, яке спіткало лиса, радів: «Мій братець потрапив у капкан. Ось тепер я поживлюся». Він зачаївся під кущем і чекав. Мисливець вистрелив у лиса, але куля влучила у вовка.
Не бажай лиха іншому, бо лихо тебе самого спіткає.
