Сильний Юра

Чеські казки

У одного багатого чоловіка був єдиний син. Батько дуже любив його і наказував дружині:

— Добре дивись за хлопчиком, щоб виріс він сильним і міцним та під старість допомагав нам!

Коли синочкові минув сьомий рік, став він дуже багато їсти і все проїв. Ледве дочекалися, поки виповнилося йому чотирнадцять років і послали його в люди.

Приходить він на один хутір, а вдома тільки господиня. Він запитує, чи не потрібен працівник.

— Почекай господаря, — відповідає господиня. — Він напевно візьме тебе.

Дала йому хліба. Юра тут же з’їв його.

Ось повернувся додому господар. Хлопець одразу йому сподобався. «Хороший працівник буде». Запитав його, скільки хоче за рік. А малий у відповідь:

— Платити мені не треба, тільки харчі — скільки з’їм і одяг — скільки зношу.

Як дізналися про це сусіди, всі зійшлися до того чоловіка, щоб подивитися на наймита, який грошей за роботу не просить. А наймит каже:

— Я буду працювати за харчі і за одежу, а коли стану йти від вас, дам вам три потиличника.

Чоловік не погоджується:

— Краще заплатити грошима, ніж запотиличники від тебе отримувати.

Але сусіди кажуть:

— Погоджуйся, нічого з тобою від трьох запотиличників не стане.

Чоловік погодився і наймит залишився у нього працювати.

Ось одного разу приходить від графа наказ — їхати на панщину, підвозити до замку дерева з лісу. Дерева були такі величезні, що жоден селянин того села не міг їх вивезти, а за це був призначений великий штраф. Батрак встав рано і пішов годувати коней, а господиня приготувала йому сніданок — замісила міру борошна, напекла хліба, зварила багато картоплі і спорядила Юру в дорогу.

Ось приїхав він у ліс, всі чоловіки вже там, але ніхто не може звалити дерево на дорогу. Батрак і каже:

— А ну, господарю, дайте дорогу! Підійшов до найбільшого дерева, рубонув його сокирою, вхопив і звалив на дорогу. Хльоснув коней, а вони цю махину й з місця не можуть зрушити. Юра однією рукою підпер стовбур і коні легко відвезли віз.

А жінки стоять, дивляться, хто першим з лісу повернеться. Бачать: Юра останнім проїхав, а першим виїжджає. Привіз Юра дерево графині; графиня дала йому сто дукатів і сказала: «Це тобі на горілку, синку, а за платою нехай прийде господар». Як приїхав малий додому, зараз віддав гроші господареві на зерно, щоб було з чого хліб пекти. А чоловік радий був би від Юри позбутися, та запотиличників боїться.

Послав він його в ліс по дрова, а господині велів обіду не готувати.

Батрак приїжджає додому, господиня плаче: ключі-де в колодязь впустила. Колодязь був глибокий-глибокий, але Юрі все дарма. Стрибнув туди, а господар заздалегідь набрав каміння, коли спустився Юра в колодязь, покликав чоловіків. Стали вони кидати в Юру камінням. А той кричить з колодязя:

— Господарю! На мене пісок сиплеться! Відженіть курей!

Чоловік злякався, велів сусідам розійтися. Батрак ключів не знайшов, виліз з колодязя, натиснув рукою на двері комори і відразу відкрив її. Взялися готувати обід як ні в чому не бувало.

Після обіду господар звелів Юрі накласти віз жита і відвезти його на млин. А на цей млин ніхто не їздив, там нечиста сила водилася.

Батрак відправився. Приїжджає на млин, а чорти відразу до нього:

— Ти звідки взявся? А ну покажи свою силу!

Хотів було Юра нести зерно, а чорти кажуть:

— Навіщо тобі самому? Це наші підмайстри зроблять. Бачиш скриню, в ній сто пудів червонців — піднімеш її, твої будуть!

А наймит на це:

— Підніми спершу ти, а я подивлюся!

Нечистий підняв скриню на три вершка, а наймит на пів аршина. Нечистий і каже:

— Це ще не все. Тепер підкинь вгору млинове жорно. А наймит йому:

— Підкинь спершу ти — хочу подивитися, твоя сила яка!

Нечистий підкинув. Жорно впало через п’ять хвилин. Батрак підкинув — півгодини чекали, поки на землю повернулося.

А борошно йому вже намолоте, на віз укладено і скриня з грошима — там же.

Ось під’їжджає Юра до будинку, а хазяйська донька кричить:

— Батрак з млина повертається! Його і чорти брати не хочуть!

Батрак приїхав додому і каже:

— Господарю, ось вам гроші на хліб і на всякі ваші потреби!

Прибрали борошно і гроші в комору. Господар наказує дружині:

— Жінко! Давай йому їсти скільки хоче, грошей у нас вистачить!

Ось і другий раз послали наймита на млин і знову там Юра свою силу показав. Підкидав і підкидав жорно, поки не підкинув так високо, що дві години чекали, а жорно так і не повернулося. Потім навалили Юрі цілий віз борошна і Юра повіз його додому.

Приїхав і бачить: лежить жорно перед стайнею — так далеко він його закинув. Батрак відкинув жорно ногою і каже:

— Тут і лежи — нам до речі, у нас тут дуже брудно. А чоловіку дуже хотілося позбутися Юри, але боявся трьох запотиличників. Хазяйська дочка стала просити наймита:

— Ти вже вибач моєму батькові ці запотиличники!

А він і каже:

— Не можу я це зробити! Один подарую, а два не пробачу!

Хазяйська дочка просить:

— Коли ти один прощаєш, подаруй і два інших!

— Ну, як ти його донька, то уважу тебе — пробачу йому і ті два! — погодився Юра.

Чоловік зрадів, хотів заплатити йому з тих грошей, що він з млина привіз: «Бери, скільки хочеш!», але Юра сказав:

— На ці гроші замовте мені рушницю в десять пудів вагою та торбу на вісім пудів! Як будуть вони готові, то піду від вас геть.

Чоловік не зволікаючи замовив і те й інше.

Коли все було готове, Юра взяв гроші на дорогу і пішов мандрувати по білому світу. На великій дорозі зустрів він перехожого, запитує його:

— Куди йдеш?

Перехожий каже:

— Мандрувати!

— А хто ти такий? Яке твоє ремесло?

Перехожий відповідає:

— Я кожум’яка.

— А яка в тобі сила?

— Можу постукувати по шкірі двопудовим молотом!

— Коли ти такий сильний, — говорить Юра, — йдемо зі мною: буде нас двоє!

Пішли разом, назустріч — інший перехожий. Запитали його:

— Ти хто такий? Яке твоє ремесло?

— Я чоботар, — відповідає.

— А яка в тобі сила? — допитується Юра. Чоботар і каже:

— Я сильний: кліщі у мене чотири фунта, а шила по півфунта і по три чверті фунта, ношу їх із собою; мій чоботарський молоточок важить тридцять фунтів: шкіра ж міцна.

А Юра йому:

— Ну якщо ми всі троє — силачі, ходімо разом!

Прийшли вони в ліс. У тому лісі стояв замок, а в замку нічого не було, тільки вдосталь їжі і пиття. Наїлися вони, напилися, виспалися, другого дня Юра з кожум’якою пішли полювати на зайців.

Чоботар залишився вдома обід готувати.

Як почав колоти дрова, підійшов до нього якийсь чорт і став просити юшки. Чоботар і каже:

— Наколеш дров, тоді пригощу!

Чорт розсердився на чоботаря і подряпав його. Приходить Юра з полювання, побачив, що чоботар весь подряпаний і запитує:

— Хто це тебе так розфарбував?

— Обдерся коли дрова рубав, — відповідає чоботар.

На другий день Юра залишився куховарити, а ті двоє пішли полювати на зайців. Важку рушницю по землі перекочували, а торбу удвох несли. Притулили все до буку і спати полягали.

Проспали до обіду і додому пішли. Здобичі ніякої не принесли. Юра запитує:

— Чому рушниця брудна?

— Притулили ми рушницю до буку, вона звалилася додолу і вимазалася, — відповідає чоботар.

А Юра йому і каже:

— Учора тебе дрова обдерли, а мене ось — ні. Правда, приходив чорт просити юшки, юшку я йому дав, а печеню зараз понесемо, пригостимо його хорошою рогатиною.

Тут же зібралися вони і пішли до чорта. Той жив в замку.

— Ти що тут робиш? — запитує Юра. Чорт відповідає:

— Я тут сторожем, під моєю владою три принцеси зачаровані.

— Де вони? — запитує Юра.

— Он у тій темній світлиці!

— Піди покажи, де це; тут у вас усюди темно. Чорт повів їх, Юра висік вогонь і бачить: сидять три принцеси, а біля кожної — нечистий. Юра запитує першого:

— Віддаси мені принцесу?

А нечистий у відповідь:

— Не віддам!

Чорт вмовляє його:

— Віддай її, а не то тобі буде зле, як мені було!

Не віддав нечистий принцесу.

— Ну, коли так!

Схопив його Юра і вдарив об землю, та так, що земля осіла. Визволив він одну принцесу. Отримав від неї подарунок — золотий місяць.

Підійшов до іншого. Запитує нечистого:

— Віддаси мені принцесу?

Другий нечистий побачив, що справа погана і зараз же віддав принцесу по доброму. Та подарувала Юрі золоте сонечко.

Підходить Юра до третього:

— Віддаси мені принцесу?

Третій не захотів віддавати. «Не можу», — каже. Юра розсердився і закотив йому ляпаса. Поступився нечистий принцесою. Подарувала вона Юрі золоту зірочку.

Потім Юра затіяв з нечистим гру. Нечистий темряву наводив, а Юра тягав його за волосся і знову світло з’являлось. Але коли Юра повернувся в світлицю, не знайшов там ні приятелів своїх, ні принцес. Взяв він рушницю, взяв торбу і пішов звідти зажурений. Нечистий просить його:

— Візьми мене з собою! Я тут один не залишуся!

— Ну що ж, гаразд, — каже Юра. — Та ти, бач, який з вигляду ти кепський, не ходи зі мною поруч, лізь у мою рушницю.

Вліз нечистий у рушницю, Юра вирушив у дорогу і прийшов в королівську столицю. На одній вулиці жив золотих справ майстер. А у майстра було замовлення — викувати золоте сонечко, місяць і зірочку. Юра найнявся до нього в підмайстри, хоча зроду золотарем не був. Як тільки увійшов у світлицю, попросив поїсти. Майстер приніс йому вареної квасолі, хліба і запитав, скільки треба золота, щоб викувати місяць. Юра відповідає:

— Досить двох фунтів з чвертю. Через три дні готовий буде!

Золотих справ майстер дав йому золото, але Юра нічого не став робити.

До кінця третього дня взявся Юра чистити місяць — подарунок першої принцеси. Почистив, віддав майстру і той поніс замовлення королю. Король похвалив майстра за чисту роботу. Але майстер зізнався, що це, мовляв, підмайстер викував. Тоді король і каже:

— Передай підмайстру — нехай прийде, отримає на горілку.

Майстер з радістю передав Юрі запрошення, а Юра у відповідь:

— Чого це я піду? Нехай сам приходить. Либонь, що йому до мене, що мені до нього — дорога одна.

Король замовив для другої принцеси сонечко. Золотар запитує у підмайстри, скільки золота на це піде.

— П’яти фунтів досить, — відповідає Юра. — Через п’ять днів сонечко буде готове. Чотири дні Юра пальцем об палець не вдарив, а на п’ятий вичистив сонечко,

подарунок другої принцеси, і віддав майстру, щоб відніс до короля. Король дуже зрадів і знову велів передати підмайстру: нехай, мовляв, приходить отримати на горілку. Але Юра і на цей раз не пішов.

Для третьої принцеси король замовив зірочку. Майстер запитав у підмайстра скільки золота на неї піде.

— Трьох фунтів вистачить, — каже Юра, — а готова буде зірочка через три дні.

Майстер дав йому золото, але Юра знову нічого не став робити, а на третій день вичистив зірочку, подарунок третьої принцеси, і послав її королю. Король був дуже задоволений і обіцяв дати підмайстру багато грошей на горілку, але Юра не пішов за ними: «Нехай король сам до мене прийде». Тоді король зі своїми принцесами сів у карету і поїхав до підмайстра. Приїхали вони, а Юра ще спить. Майстер почав будити його, а Юра впирається:

— Чого я до нього піду? Нехай сам іде сюди.

— Хто він такий, щоб я король, до нього ходив? — розгнівався він.

Але все ж таки пішов з Юрою знайомитися.

Коли король і принцеси увійшли до світлиці, Юра якраз одягався. Принцеси відразу його впізнали і кажуть батькові:

— Це він нас з біди визволив!

І взяли вони Юру з собою в палац.

Сів Юра в карету — колеса поламалися і довелося їм пересісти в іншу — міцнішу. Нарешті, приїхали в палац.

Захотілося королю почути постріл з рушниці Юри. Всипав Юра в рушницю три фунти пороху і вистрілив. У всьому місті вікна вщент розлетілися. З костелу звалилася башта, а принцеса побачила, як з рушниці вилетів нечистий і батькові на нього показала. Пішли в горницю. Юра йшов попереду всіх. Як ступив він на сходи, проломилася під ним сходинка. Юра і каже:

— Ідіть ви попереду, а то я все переламаю!

Вони пішли попереду, а він — за ними. Намагався ступати легше. Прийшов він до кімнати, повісив рушницю і торбу на вішалку — вішалка відразу зламалася.

— Що це у вас все таке нетривке! — розкричався Юра.

Король велів зробити все з міцного дерева і влаштував багатий бенкет. Чоботар і кожум’яка теж сиділи за столом, а Юра сумно дивився на них: адже вони його так обдурили. Коли обід скінчився, Юра схопив їх обох і став так тріпати, що розтер на порошок. Потім одружився на одній з принцес і після смерті старого короля сам став правити.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up