Чорний бик і вовки

Жив колись чорний бик. Щодня він ходив на болото пастися і пити в очереті воду.

Прийшов якось вовк і питає:

— Це я, чорний бик. А що таке?

— Вийди з болота, я тебе з’їм,— кгіже вовк.— А чи багато в тебе захисників?

Бик відповів:

— Ой, так багато захисників — не зможу тебе з’їсти,— пожалкував вовк.

Наступного дня бик знову пішов на болото пастись і пити в очереті воду. А вовк привів із собою ще трьох сірих. Підійшов ближче і гукнув:

— Чорний бик. А що таке?

— Вийди з болота, ми з’їмо тебе! — каже вовк.— А чи багато в тебе захисників?

Бик відповів:

— Ой, так багато захисників — ми не зможемо тебе з’їсти,— вирішив вовк.

На третій день вовк привів до болота цілу зграю вовків та й питає:

— Чорний бик. А що таке?

— Чи багато в тебе захисників?

Бик відповів:

— Вийди з болота, ми з’їмо тебе! — звеліли вовки.

Бик вийшов та й питає:

— А як же ви хочете мене з’їсти?

— Та почнемо з хвоста,— відповіли вовки.

— Хіба так їдять бика! Його треба забити, м’ясо посолити і зварити, а тоді вже їсти! Отож принесіть замашних палиць, сокиру та ножа, дістаньте казан і сіль,— повчав бик.

Вовки розподілили між собою, що кому принести, і побігли в село. А бика доручили пильнувати сліпому вовкові: дали йому в зуби ріг бика і сказали:

— Дивись не випусти його.

Сліпий вовк міцно тримав зубами ріг.

Ось бик і просить:

— Дозволь трохи перепочити правому рогові, я тобі в зуби лівий дам.

Сліпий вовк погодився. А бик дав йому в зуби не ріг, а березову палицю. Сам же дременув, аж курява стовпом знялася.

Повернулися вовки із села: той із сокирою, той казан несе, той торбину з сіллю, в того ніж та ложки… Дивлять ся, а бика як не було.

Питають у сліпого вовка:

— А де ж бик?

— Хіба не бачите, я тримаю його за лівий ріг,— відповів той.

— Та це ж березова ломака! А бик утік!

Схопили гуртом сліпого і всипали йому добряче.