Один чоловік послав свого сина на три роки до коваля вчитися ремесла.

Через деякий час прийшов батько поглянути, як син учиться, і застав його за тяжкою роботою. Розсердився старий і почав сваритися з ковалем:

— Я привів сюди свого сина не наймитувати, а вчитись і за це плачу тобі гроші!

— Ну, тоді хай дивиться, як треба усе робити,— відповів коваль,— а через три роки побачиш, чого він навчиться.

Поставив коваль для свого учня ліжко, і хлопець, лежачи, дивився, як коваль працює.

Минуло три роки. Прийшов батько забрати сина й питає:

— Чи навчився він тепер ремесла?

— Атож! — запевнив коваль.

— Ну, тоді годі тринькати гроші,— зрадів батько і пішов із сином додому. Скрізь він хвалився сином-ковалем.

Батьковому братові хотілося побачити, чого навчився племінник, і він попрохав його викувати дві сохи, пообіцявши за гарну роботу добре заплатити. Дядько дав заліза і спитав, скільки треба вугілля.

— Чотири пуди,— сказав майстровий.

Дядько витріщив очі і подумав: «Видно, добре його навчили!», та мовчки дав паливо.

До сніданку кував хлопець, але соха не виходила.

Прийшов дядько поглянути, що племінник викував. Побачивши, як той гамселить молотом, спитав:

— Скоро соха вийде?

— Вийде, але не соха,— відповів племінник,— коли хочете, зроблю вам добрячу косу.

— Та роби вже косу!

Вже й обід минув, а хлопець усе кував. Прийшов дядько поглянути, яка там коса, і побачив, що заліза вже мало, а коваль усе гепає по кувадлу.

— Де ж коса, чи вже готова? — спитав дядько.

— Ні, не вийде й коси. Але якщо хочете, зроблю хорошого ножа.

— Ну, то змайструй ножа!

Хлопець роздмухав міхом великий вогонь, розпік рештки заліза і заходився знову кувати.

Ввечері дядько знову завітав до кузні, але ніж так і не був готовий.

— Ніж не вийде,— сказав коваль,— та якщо хочете, я зроблю вам такий пшик, якого ви ще не бачили!

— То зроби хоч пшик, коли нічого іншого не вмієш,— погодився дядько.

Хлопець зібрав докупи решту залізяччя, кинув у воду— а вона пш-ш-шик!

— Ну як, хороший був пшик? — запитав племінник.

— Хвацько! — похвалив дядько.— А скільки ж тобі за роботу?

— Дайте мені п’ятдесят, це для вас небагато.

— Твоя правда,— мовив дядько,— п’ятдесят ти одержиш.

І всипав ковалику п’ятдесят різок.

Дізнався батько про «успіхи» сина та й віддав його знову до коваля вже по-справжньому вчитися ремесла.