Зароблений карбованець

Грузинська казка

Був собі один чоловік та й мав ледаря-сина, що не заробив за свій вік ані п’ятака. Батько, поки мав здоров’я, то годував, а як занедужав, то тяжко зажурився. Гукає до себе дружину та й каже:

— Віддам я все моє добро комусь чужому, бо мій син нездара та ледащо й карбованця заробити не годен.

Занепокоїлася жінка:

— Як то ні, та що ти кажеш?

— А хай же,— відмовляє їй чоловік,— коли так, іде та й принесе мені заробленого карбованця. Отоді й залишу йому моє добро.

— Добре,— каже та.— Я скажу синові.

А тоді пішла до свого одинака та й на такий розум наставляє :

— На тобі, синку, карбованця та й біжи десь до вечора погуляй. А як звечоріє, принеси карбованця батькові, скажи, заробив.

Син так і вчинив. Віявся десь цілий день, а ввечері й несе батькові карбованця:

— Ось,— каже, — заробив.

Понюхав батько того карбованця, покрутив у руках та й укинув у вогонь:

— Це не ти його заробив!

Засміявся син та й пішов до матері, а та ще дужче занепокоїлася.

Другого дня знову тицьнула синові карбованця та й научає:

— Біжи десь погуляй, а ввечері добрячий гак пробіжи та й скажеш батькові:

«Ось, бачите, як упрів, поки карбованця заробив».

Парубок так і вчинив. Прибігає до батька весь мокрий та й хвалиться:

— Бачите, тату, як упрів, аж лоб мокрий. Наледве заробив карбованця!

Понюхав батько карбованця знову, покрутив, повертів та кидь у вогонь:

— Брешеш, сину, не заробляв ти його!

А тому й байдуже, засміявся та й побіг до матері.

Збагнула та, що недобра її рада, та й каже:

— Бачиш, сину, що не обдуримо ми твого батька. Іди куди-небудь та попрацюй один тиждень. Як уже там не буде, хай собі й по п’ятаку, а все-таки наскладаєш карбованця.

Послухався син матері, пішов. Цілий тиждень не розгинався, наледве наскладав карбованця. Приніс батькові, а той понюхав гроші, глипнув на них і з цього боку, і з того та й знову кинув у піч:

— Ні, сину, це не ти заробив’

Скочив парубок до печі й почав вигрібати ті копійки із жару, а далі й каже:

— Що ти, батьку, наробив? Я просвітлої години не мав, поки цього карбованця заробив, а ти взяв та й у піч укинув!

— Оце ж тепер,— каже батько,— я повірю, що ти сам заробив. Отож бачиш, як його заробляти. Працюватимеш — то й матимеш, а ні — з голоду помреш.

Навчив батько сина та й почав риштувати воза туди, звідкіля не вертаються.

Переклад: Г. Халимоненко

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up