Правдивий пастух

Іспанська казка

Один багатий хазяїн мав велику череду.

А доглядав її пастух, якого звали правдивим.

Коли він приганяв череду додому, хазяїн зупиняв його на воротах і питав:

— Ну, як там мої корови?

— Ані хворі, ані здорові.

— А бичок мій круторогий?

— Дужий. Наче місяць повен.

— А травиця-муравиця?

— Зеленіє, наче глиця.

— А водиця в джерелі?

— Чиста. Змулена на дні.

Якось хазяїн вирішив піти на пасовисько і дорогою здибав свого давнього приятеля, що також надумав податися в гори до худоби. От той його й питає:

— За що люди називають твого пастуха правдивим?

— За те, що ні разу мені не збрехав.

— Не може бути, щоб я не спіймав його на брехні.

— Овва, який!

— Побиймося об заклад на половину твого багатства!

— Побиймося! — згодився хазяїн.

Довго міркував приятель, як примусити пастуха сказати неправду.

Якось пішов він на полювання в ліс, що був неподалік від пасовиська. А ввечері хазяїн пита у хлопця:

— Хто сьогодні полював у горах?

— Що вам сказати, господарю…— відповідає йому пастух.— Удалині я бачив сеньйора або сеньйору, верхи на коні або на кобилі, з рушницею або з гвинтівкою, із псом або з сучкою. А гнався цей сеньйор або за лисицею, або за лисом.

Наближався день, коли мала розв’язатися суперечка. Вранці приятелева донька, дуже вродлива й струнка дівчина, сіла на коня і, не сказавши нічого батькові, поскакала до загону пастуха. Коли посутеніло, дівчина повернулась і подала батькові серце бичка.

Приятель негайно повідомив хазяїнові, що його слуга забив племінного бичка.

Другого дня пастух, вертаючись із гір, устромив свою гирлигу в землю, начепив на неї капелюха і плаща та й каже:

— Гирлиго, стань моїм хазяїном і запитуй.

— Ну, як там мої корови? — питає його гирлига.

— Ані хворі, ані здорові.

— А бичок мій круторогий?

— …Ох! Нічого мені на це відповісти.

Прийшовши додому, пастух почепив торбину на цвях, сів та й зажурився. Незабаром його покликали. Люду зібралася сила-силенна. Усім було цікаво, що ж тепер скаже мудрий пастух. От хазяїн і питає хлопця:

— Ну, як там мої корови?

— Ані хворі, ані здорові.

— А бичок мій круторогий?

Пастух похнюпився.

— А бичок мій круторогий? — перепитав хазяїн.

Хлопець підвів голову, подивився на людей та й каже:

— Чорні очка, стан високий,

Загубили ви бичка!

Хазяїн аж підстрибнув від радості і закричав:

— О-хо-хо! Хай живе слуга, що вберіг моє багатство! А новий бичок ще буде! — І міцно обійняв хлопця.

Давній приятель хазяїна хутко одружив свою доньку із правдивим пастухом.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up