Один чернець дістав десь живець верби і посадив його у себе в саду.

— Дивися гарненько, щоб не залізли діти і не зламали! — наказав він служці.

Служка поставив свій столик на терасі і з цього дня почав тут займатися краснописом. Пише і за деревцем доглядає. Так минуло сім днів.

Якось чернець знову прийшов до саду. Побачив він, що вербова гілка на місці, і похвалив служку:

— Молодець, служко, добре вартуєш!

Служка посміхнувся від задоволення. А чернець мовив далі:

— Тільки от боюся я, щоб вночі хтось до саду не вліз! Тепер ночі темні…

— Про це я вже думав, — самовдоволено відповів служка. — Яка користь сторожити вночі? Усе одно нічого не побачиш! Так я щовечора, тільки-но починає сутеніти, витягаю вашу гілку і замикаю в скрині.