Відслужив чернець службу в храмі і вирушив додому. А в кущах біля дороги лисиця причаїлася. Побачила вона ченця, забігла вперед і обернулася на красуню.
Зустрілися чернець і лисиця-красуня.
Посміхнулася лисиця ченцю чарівною посмішкою і каже співучим голосом:
— Куди це ти, поважний ченцю, прямуєш?
А сама так вся і в’ється перед ним. Подивився чернець на «красуню» і каже:
— Поганий з тебе перевертень, пані лисице. Одразу тебе наскрізь видко.
— А як ти мене розпізнав? — здивувалася лисиця.
— Так я ж сам старий лис, — відповідає чернець. — Я добре вмію на людей перетворюватися, а от у тебе нічого не виходить. Спереду ти ще трохи схожа на людину, а подивишся на тебе ззаду — справжня лисиця. Навіть хвіст бовтається й вуха стирчать.
— І справді! — зітхнула лисиця. — Яка з мене дівчина! А от ти мастак! Ніхто і не запідозрить у тобі лиса. З якого боку не подивишся — справжній чернець!
Засміявся чернець і запитує:
— А ти чим чари свої наводиш?
— Та ось цим рушником. А ти?
— А я ось цим ковпаком.
— Слухай, нумо обміняймося! — запропонувала лисиця. — Ти мені — ковпак, а я тобі — рушник.
Почав чернець навмисно упиратися:
— Ти ба, чого захотіла! Так я тобі й віддам свого ковпака!
А лисиця ще більше чіпляється до нього: обміняймося та обміняймося! Нарешті з незадоволеним виглядом, але в душі — з великою радістю, взяв чернець у лисиці її чарівний рушник, а замість віддав їй свій старий, зношений ковпак. Напнув чернець ковпака лисиці на голову і розхвалює:
— Ах, як тобі личить! От тепер усе добре!
Потім пов’язав собі голову чарівним рушником і одразу перетворився на красиву дівчину.
Погомоніли вони ще трохи і розійшлися: чернець ліворуч, лисиця праворуч.
І вирішили вони випробувати кожен свою обнову: чернець — чарівного рушника, а лисиця — старого ковпака.
Наступного дня зібралися біля храму сільські хлопці. Кличуть ченця, а його немає і немає.
Дивуються усі: «Що з нашим ченцем сталося?» Раптом із храму визирнула красива дівчина. Побачили її хлопці і здивувалися: «Відкіля така красуня в храмі?»
Запитують красуню:
— Ти що, сама там? Чернець пішов?
— Так, я сама, — відповідає красуня.
Зраділи хлопці! Забігли до храму і нумо ганятися за дівчиною. А та тікає від них, сміється та бісики пускає. Ганялися, ганялися за нею, нарешті упіймали біля головного вівтаря. Тільки-но спробував один хлопець її обійняти — дивиться, а перед ним не дівчина, а чернець! Голосно розреготався чернець: добре служить чарівний рушник!
А лисиця з ковпаком ченця пішла до міста. Напнула старого ковпака на голову і думає: «Тепер мене ніхто не впізнає!» Але тількино побачили люди, що прогулюється вулицею лисиця в ковпаку, погналися за нею з ціпками. Ледве, бідолаха, від них утекла!
Відтоді лисиця, як побачить ченця — одразу ховається в кущах від сорому.
