Жили в одному селі чоловік із дружиною. Було в них двоє синів, і мала незабаром народитися третя дитина.
Коли наблизився час пологів, закортіло дружині скуштувати груш нара. Пішов чоловік у гори їх шукати.
Ішов він, ішов і зайшов у глухомань. Раптом бачить: сидить на скелі бабуся.
— Куди йдеш, чоловіче? — запитує вона.
— Іду я шукати груші нара, та не знаю, де вони ростуть.
— Ростуть вони тут, у глибині гір, — відказує йому бабуся. — Тільки хто б за ними не ходив, живим не повертався. Полиш свій намір!
— Ні, — каже чоловік, — повинен я їх будь-що добути.
— Ну, якщо так, нема чого робити! Повертай з дороги на стежину і побачиш три зелених бамбукових деревця. Якщо зашелестять вони: «Гаса-гаса, йди, гаса-гаса, йди!» — то сміливо йди вперед. А якщо зашумлять вони: «Гаса-гаса, повернись, гаса-гаса, повернись!» — то поспішай назад. І от ще: як підеш ти повз них далі, побачиш, що висить на гілці високого дерева красивий гарбузгорлянка. Якщо можна йти вперед, то він продзвенить: «Кара-кара, йди, кара-кара, йди!» — а якщо лихо на тебе чекає, загуде він: «Каракара, повернись!» Слухайся його неодмінно!
Пішов чоловік уперед. Справді, зійшов він з дороги на стежину і бачить: ростуть біля неї три зелених бамбукових деревця, як і казала бабуся. Налетів вітер, і зашелестіли вони: «Гаса-гаса, повернись, гаса-гаса, повернись!»
Але не послухався чоловік і пішов далі.
Незабаром побачив він на гілці високого дерева красивий гарбуз-горлянку. Загудів він: «Кара-кара, повернись, кара-кара, повернись!»
Але чоловік усе йшов і йшов далі. Раптом розкинулося перед ним болото, а посередині нього страшний вир. Ростуть біля виру дерева нара, обвішані стиглими плодами. Зрадів він, але тільки-но хотів їх зірвати, як упало його відображення на воду виру. З’явився з глибини страшний змій і проковтнув чоловіка одним ковтком.
А вдома сини чекають на батька: от сьогодні повернеться, от завтра повернеться! Але не дочекалися вони, і пішов старший син за грушами нара.
Ішов він, ішов і зайшов у глухомань.
Побачив він там на великій скелі бабусю і сказала вона юнаку все те, що мовила його батькові.
І знову три бамбукових зелених деревця прошелестіли: «Гасагаса, повернись, гаса-гаса, повернись!» Не послухався старший син і пішов далі. Побачив він на гілці високого дерева над самою стежиною гарбуз-горлянку. Тривожно загудів гарбуз: «Кара-кара, повернись, кара-кара, повернись!» Пройшов він повз нього, не слухаючи, і побачив великий вир. А навкруги висять на деревах стиглі груші. Нахилив старший син до себе гілку і тільки-но хотів зірвати грушу, як упало його відображення на воду виру. З’явився раптом із глибини страшний змій і проковтнув старшого сина одним ковтком.
Чекав, чекав молодший син — не повертаються додому ані батько, ані брат! Настала і його черга йти в гори.
Ішов він, ішов, зайшов у глухомань і бачить — сидить на скелі бабуся. Почала вона йому казати все те, що казала його батькові і брату. І дала вона йому ніж:
— Якщо з’явиться з води страховисько, бий його на смерть цим ножем!
Узяв молодший син ніж, вклонився бабусі і пішов уперед.
Тільки-но зійшов він з дороги на лісову стежину, як побачив три зелених бамбукових деревця. Налетів вітер, і зашелестіли вони: «Гаса-гаса, йди, гаса-гаса, йди!»
Пішов молодший син далі і бачить: висить над самою стежиною на гілці дерева гарбуз-горлянка. Хитається він на вітрі і дзенькає: «Кара-кара, йди, кара-кара, йди!»
Пройшов він ще трохи і побачив прозорий ставок. А на ньому танцює червоний столик із трьома червоними дерев’яними чашками: то пірне, то вирине. Піймав його молодший син і пішов далі.
Так дістався він глибокого болота. Бачить — посередині болота чорніє страшний вир, а по берегах виру ростуть груші, до самої води схиляються.
Схопив молодший син гілку дерева, притяг до себе і почав рвати груші. Раптом закипіла вода, виринув з неї змій і роззявив страшну пащу, щоб молодшого сина одним ковтком проковтнути.
— А, так це ти зжер мого батька і брата! — вигукнув у гніві молодший син. — Ну, начувайся!
Спритно ухилився він від змія і встромив йому гострий ніж проміж очей по саме руків’я. Забився змій, вискочив з води і сконав.
Отут розпоров юнак йому черево — там старший брат лежить! Розрізав він черево змія далі — там і батько. Тільки обидва вони вже мертві.
Заплакав молодший син від горя. Потім зачерпнув великою червоною чашкою води й обмив тіло батька. Із найменшої червоної чашки обмив він його вуста і влив у них кілька крапель. Обмиває син батька, а сам плаче, кличе:
— Батьку, батьку, милий батьку!
Раптом батько зітхнув, розплющив очі й ожив.
Зрадів молодший син. Скоріше зачерпнув води в середню червону чашку, обмив тіло брата, а з маленької чашки влив йому до рота кілька крапель. Потім нахилився до самого вуха і закричав:
— Брате, брате, отямся!
Розплющив старший брат очі й ожив.
Поклали вони груші нара на червоний столик і, щасливі, пішли додому.
— Матінко, матінко, ми принесли тобі груші нара, яких тобі так кортіло! Куштуй на здоров’я!
Зраділа мати, побачивши їх усіх трьох живими і неушкодженими! Поїла вона груш нара і благополучно народила доньку.
Відтоді жили вони щасливо і весело, а столик з червоними чашками берегли, наче святиню.
