Косуке й Оцукіті жили по сусідству. Родина Косуке була жадібною і нечесною, а в родині Оцукіті всі були чесними і добрими. Косуке був дуже багатим, а Оцукіті дуже бідним.
Сталося це навесні. Під дахом будинку Оцукіті ластівка звила собі гніздо і вивела трьох пташенят.
І от одного разу маленьке пташенятко випало із гнізда і зламало собі лапку.
Це помітив Оцукіті. Він пожалів бідолашну пташку і перев’язав їй лапку.
Коли прийшла осінь, усі ластівки полетіли у вирій. Серед них була і ластівка зі зламаною лапкою.
Коли птахи прилетіли на південь, ця ластівка розповіла царю ластівок про те, як їй допоміг Оцукіті. Цар ластівок уважно вислухав її розповідь і промовив:
— Це дуже добра людина. Коли ти наступної весни полетиш туди, треба буде чимось віддячити їй.
Знову прийшла весна, і ластівки повернулися до гнізда під дахом будинку Оцукіті.
Якось, коли Оцукіті вийшов на подвір’я, ластівка, якій він допоміг минулої весни, упустила перед ним якесь насіннячко.
Оцукіті взяв його і посадив у куточку саду.
Незабаром посаджене насіння проросло, з нього виросла лоза, на ній зацвіли білі квіти, а потім дозріли два величезні гарбузи-горлянки.
Оцукіті розрізав один з них. Він виявився таким духмяним, що Оцукіті вирішив його спробувати. Смак у гарбуза теж був надзвичайно приємним, і добрий Оцукіті скликав усіх мешканців села, щоб почастувати їх.
Усі його односельці із задоволенням їли гарбуз і приказували: «Як смачно, як смачно!»
Другий гарбуз-горлянку Оцукіті поклав сушитися на сонце. Коли горлянка висохла, він розламав її і побачив, що вона наповнена золотими монетами.
«Як чудово!» — подумав Оцукіті і почав виймати монети з гарбуза. Але дивна справа! Скільки він їх не виймав, гарбуз знову наповнювався монетами.
Так Оцукіті одразу зробився багатієм. Сусід Косуке довідався про це і ледь не луснув від заздрості. Він пішов до Оцукіті і взяв у нього одне гніздо ластівки.
Незабаром у ньому вивелися пташенята, але скільки Косуке не чекав, жодне з них не падало з гнізда.
Тоді, згоряючи від нетерпіння, Косуке кинув у гніздо камінь. Одне з пташенят з переляку злетіло, упало на землю і пошкодило собі лапку. Косуке зрадів і перев’язав її.
Прийшла осінь, і ластівки знову полетіли у вирій. А Косуке подумав: «От добре! Прийде весна, і, напевно, ластівки мені віддячать, як Оцукіті».
Коли ластівки прилетіли на південь, та, що зашкодила лапку через кинутий у гніздо камінь, розповіла про цей випадок царю ластівок.
— Таку погану людину варто покарати, — промовив цар.
Навесні ластівки повернулися до гнізда під дахом будинку Косуке.
Якось Косуке вийшов на подвір’я і побачив ластівку з ушкодженою лапкою, що кинула перед ним якесь насіннячко.
— От, нарешті, я одержу винагороду!
По цих словах Косуке підняв насіннячко і посадив його в куточку свого саду.
Незабаром посаджене насіння дало паросток, з нього виросла лоза, на лозі зацвіли білі квіти, а потім дозріли два величезні гарбузи-горлянки.
Тоді Косуке, наслідуючи Оцукіті, розрізав один з них і запросив на частування мешканців села. Але гарбуз виявився таким гірким і твердим, що в усіх позводило щелепи після першого ж шматка, і гості дуже розсердилися.
Але жадібний Косуке подумав: «Ну добре, нехай перший гарбуз був гірким і твердим, але, якщо у другому будуть золоті монети, усе буде добре». І він поклав другий гарбуз-горлянку сушитися на сонце.
«Коли висохне ця горлянка, я одержу незліченну кількість золотих монет. Мабуть, потрібно приготувати для них місце», — вирішив жадібний Косуке. І поки гарбуз-горлянка сушився, він приготував безліч таких величезних ящиків, що їх не можна було до будинку затягти.
Незабаром горлянка зовсім висохла, і Косуке, передчуваючи радість, розколов її.
Але замість золотих монет з гарбуза повалив чорний дим. Це було так несподівано, що Косуке, вражений, упав обличчям на землю.
Лежачи ниць, жадібний Косуке захвилювався: «Як би через цей дим не сталося пожежі і не згоріли мій будинок і все моє майно!»
Скоро дим розсіявся, і Косуке піднявся. Будинок стояв на місці. Але дивна справа! Коштовності і золото, надійно заховані в будинку, зникли разом з цим дивним димом.
Так чесний і добрий Оцукіті зробився багатою людиною, а нечесний і жадібний Косуке перетворився на бідняка.
