Чому в перепілки хвіст короткий

Зловила одного разу лисиця у високій траві перепілку та й каже їй:

— Люба сестричко, розсміши мене, а то я тебе з’їм!

Бідолашна перепілка й каже:

— От відпусти мене, лисичко-сестричко, і я виконаю твоє бажання.

Відпустила лисиця перепілку. Привела вона її в аул. Біля старенької юрти баба доїла корову, а неподалік дід стругав ножем палицю.

Сіла перепілка бабі на голову.

Дід це побачив — та як закричить:

— Не ворушися, стара, зараз я перепілку вб’ю!

Розмахнувся з усієї сили та як стукне бабу палицею по голові!

Засміялася лисиця, а тоді стала просити перепілку, щоб вона ще й налякала її.

— Гаразд,— погодилася перепілка.— Заплющ очі і йди за мною. А коли я закричу «га-га-га!» — тоді розплющ.

— Можна й так,— мовила лисиця і заплющила очі. Привела перепілка лисицю до самісінького коша[1]. А там саме продавали беркутів і собак.

— Га-га-га! — закричала перепілка.

Розплющила лисиця очі, побачила собак та беркутів — і кинулася навтікача, а собаки за нею. На щастя, трапилася лисиці на шляху ховрахова нога, а з-під куща вискочив заєць. Лисиця шаснула в нору, а собаки погналися за зайцем. Отак урятувалася лисиця від смерті.

Відхекалася вона, висунула ніс з нори.

Підлетіла перепілка та й питає її:

— Лисичко-сестричко, чи задоволена ти?

А лисиця й каже:

— Люба сестричко! Я так злякалася, що аж оглухла. Сядь мені на носа і говори голосніше.

Сіла їй перепілка на носа — тут лисиця і схопила її зубами. Бачить перепілка — смерть прийшла, і закричала:

— Лисичко-сестричко! Зачекай хвилинку! Виконай моє останнє бажання. Скажи, як звали предка звірів?

— Мангит! — відповіла лисиця, роззявивши рота.

Хитра перепілка пурх — і полетіла.

Тільки й встигла лисиця відкусити в неї хвіст. Ось чому в перепілки хвіст короткий.