Жили на світі три мисливці — два бородатих і один безбородий. Якось вони пішли в степ стріляти птахів. Цілий день даремно проблукали і лише надвечір випадково підстрелили дрохву.
Ось напнули мисливці намет, розпалили вогнище, хотіли було розділити дрохву, але не знали як: дрохва одна, а їх троє.
Бородаті тоді кажуть:
— Хай дрохва випаде тому, хто довше за всіх просидить мовчки, не зронивши ні слова.
— Гаразд,— погодився безбородий,— хай буде по вашому.
Усілися вони навколо вогнища, мовчать, ніби води в рота набрали, і тільки позирають один на одного: хто ж першим заговорить?
Година минула, друга, третя — ніхто анічичирк. Тоді безбородий мовчки взяв дрохву й почав її скубти.
Бородаті дивляться на нього — і ні пари з уст. І тільки коли він обсмоктав останню кісточку, бородаті зарепетували в один голос:
— Та як ти посмів проти угоди з’їсти дрохву! Це ж розбій!
А безбородий сміється:
— Ви, напевно, забули угоду, якщо кричите на мене. Було сказано: хто довше за всіх просидить мовчки, той і з’їсть дрохву. Хіба не так? Ви першими почали горланити. Отож дрохва моя. Не розумію, чого вам іще треба…
Почухали бородаті потилицю, зрозуміли, що пошилися в дурні. Довелося їм лягти спати голодними.
Наступного дня підстрелили мисливці двох гусаків і одного кулика.
— Як же ми розділимо здобич? — запитують бородаті.
А безбородий відповідає:
— Вас двоє, а я один. Гусаків теж двоє, а кулик один. Візьміть собі кулика, а я візьму двох гусаків. Тоді нас буде троє і вас троє.
— Е, ні, брате! — сказав бородатий.— Ти, здається, хочеш нас обдурити. Кожен скаже, що гусаки кращі за кулика.
Безбородий і оком не моргнув.
— Звичайно,— сказав він,— гусаки кращі за кулика. Але ж і ви кращі за мене. Ось я й пропоную вам замість себе кулика, а собі замість вас беру гусаків.
Переглянулися бородаті — наче й правильно міркує безбородий. Почухали вони потилицю, зітхнули і стали їсти кулика. А безбородий удосталь наївся гусятини.
