Якось у переддень Нового року щасливий випадок звів разом десятьох старих.
Старий з довгою сивою бородою сказав:
— За кілька годин настане Новий рік. Чи не зустріти нам, браття, це свято разом?
Інші дев’ять старих закивали головами і відповіли:
— Ми згодні.
Вони домовилися, що кожен принесе глечик вина до будинку сивобородого. Там і зустрінуть Новий рік. Коли гості пішли, сивобородий старий подумав: «Усі дев’ять старих принесуть по глечику вина. Отже, нічого не зміниться, якщо я поставлю глечик води».
І він приготував глечик води.
Старий з чорною бородою по дорозі додому думав: «Так чи інакше, на кожного з дев’яти старих припадає глечик вина. Мій глечик можна і не враховувати. Я принесу глечик води. Згодиться й так!» І чорнобородий налив у глечик води.
Старий з рудою бородою, коли повернувся додому, вирішив: «Якщо кожен з них принесе глечик вина, а я принесу глечик води, ніхто й не помітить!» Він теж приготував глечик з водою.
І старий з короткою бородою, і старий з густою бородою, і старий з рідкою бородою, і старий з лисою головою, і всі інші старі зробили так само. Кожен вважав себе найрозумнішим і сподівався обдурити інших.
Наступив Новий рік. Десять старих зібралися в будинку сивобородого. Кожен підняв свій глечик і з шумом вилив його вміст у великий загальний глечик. Потім старі сіли за стіл, поговорили і наповнили чарки. Зробили ковток і тоді лише зрозуміли, що кожен з десяти десять разів обдурений. Не дивлячись один на одного, не промовляючи ані слова, вони пили, пили, пили до дна гидку теплу воду. З Новим роком, шановні!
Ця історія трапилася багато років тому. Тих старих уже давно немає на світі. Однак те, що сталося з ними, вчить і нас.
«Думаючи тільки про себе — прогадаєш!»
