Розповідають, що тигр і буйвіл колись були сусідами і великими приятелями, дуже любили один одного. Буйвіл усім розхвалював тигра, а той не раз запрошував буйвола погуляти разом із ним і розважитися. Під час цих прогулянок тигр завжди сидів у буйвола на спині, і буйвіл
цим дуже пишався.
Якось друзі вирушили на прогулянку і зустріли череду корів. Побачивши буйвола і тигра, корови запитали:
— Чому ви разом?
— Ми дружимо! — відповів буйвіл.
— Не дуже ви до пари одне одному! — сказали корови.
Але тигр і буйвіл цього вже не чули, тому що умчали вже далеко. Незабаром вони порівнялися з табуном коней.
— Чому ви гуляєте разом? — запитали, побачивши їх, коні.
— Та ми друзі! — знову відповів за обох буйвіл.
— Дивна дружба, щось вона нам не подобається! — прокричали їм коні, але тигр і буйвіл, не слухаючи їх, помчали ще швидше.
Потім вони зустріли отару овець. Подивившись на них, вівці запитали:
— Що ви робите вдвох?
Буйвіл уже знав, що вони теж скажуть: «Ви не до пари одне одному!» чи «Нам така дружба не подобається!» Тому він одразу ж вигукнув:
— Ми з ним друзі, а вам що до цього?
І, не чекаючи відповіді, він помчав далі.
Незабаром після цього тигр і буйвіл розійшлися: тигр оселився в горах, а буйвіл став жити на березі річки. І більше вони не зустрічалися.
От якось буйволу захотілося побачити тигра, а тигр у цей час вирішив відвідати буйвола. І обидва, не змовляючись, вирушили в путь.
Сім днів і сім ночей пройшов кожен з них без відпочинку.
На восьмий день вранці вони зустрілись, і обидва дуже здивувалися.
Старі друзі розговорилися.
— Братику, куди ти йдеш? — запитав тигр.
— Іду з тобою побачитися, брате! — відповідав буйвіл. — А ти куди зібрався?
— І я до тебе в гості йду! — сказав тигр.
Вибрали вони місце біля дороги, присіли відпочити, побалакали про те про се. Раптом тигр і каже:
— Братику, я ішов сім днів і сім ночей, нічого не їв, у животі в мене порожньо. Давай, братику, я тебе з’їм!
А буйвіл йому у відповідь:
— Дорогий брате, я теж йшов сім днів і сім ночей, теж зголоднів, але що робити? Давай краще розійдемося по оселях і кожен нехай пошукає собі щось на обід.
Але тигр знай повторює своє:
— Дозволь мені, братику, з’їсти тебе!
— Ми ж друзі! — дивується буйвіл. — Як же ти, братику, можеш мене з’їсти?!
А тигр від голоду вже й слину пустив:
— Братику, ну дозволь, утретє тебе прошу! Ти ж — мій старший брат, отже, повинен мене нагодувати! Дозволиш — я з’їм тебе, не дозволиш — усе одно з’їм!
— Ну, раз ти так хочеш їсти, я згоден, — спокійно відповів буйвіл. — Але спершу ти повинен зі мною битися! Переможеш — тоді вже їж мене, програєш — нічого робити: залишишся голодним! Згоден?
Тигр, як почув те, дуже зрадів. Він вважав себе царем звірів, а хіба хто-небудь зможе подужати царя?!
І обидва почали готуватися до поєдинку. Готувалися вони сім днів. Тигр пішов у гори, зібрав багато ліан і обмотав їх навколо тулуба. А буйвіл вирушив у поле і заліз у яму з рідкою глиною. Він полежав там, повалявся, а потім виліз і став грітися на сонці. Коли глина засохла, буйвіл знову влігся в яму. Так він робив доти, поки не вкрився глиняною кіркою в кілька шарів.
На восьмий день тигр із буйволом зустрілися в призначеному місці.
— Ну, брате, хто перший буде нападати — ти чи я? — запитав буйвіл.
— Звичайно, я! — відповів тигр.
— Добре! Спочатку ти три рази кусни мене, а потім я три рази буцну тебе!
Тигр приготувався, розкрив пащу і щосили вкусив буйвола. Але той навіть нічого не відчув: адже тигр відкусив тільки шматок глини.
Тигр куснув буйвола вдруге — і знову лише суха глина відвалилася.
Утретє кинувся тигр на буйвола — і втретє посипалася з боків буйвола глина, а сам він залишився цілий і неушкоджений.
Прийшла черга буйвола. Ударив він тигра своїм довгим рогом — полопалися на тигрові ліани. Ударив удруге — усі ліани впали на землю. Ударив утретє — випустив йому кишки. Отут тигр і здох.
А буйвіл подивився на нього і сказав:
— Зрозумів я тепер, що друзів треба вибирати обачно! Надалі і дітям, і онукам своїм перекажу з тиграми дружбу не водити!
Відтоді буйвіл і тигр — вороги. Якщо буйвіл побачить тигра, він буцає його рогами; а якщо тигр помітить буйвола — обходить стороною, кусати боїться!
