Гуляв якось лісом агуті[1] й набрів на велику маху[2], яка попала в яму-пастку. Билася сердешна, билася, але так і не змогла самотужки вибратися з пастки.
— Гей, агуті, вирятуй мене!
Довірливий агуті витягнув маху, а та схопила його зубами за хвіст і не відпускає, хоче з'їсти.
— Що ж ти робиш? — здивувався агуті.— Я витягнув тебе з ями, врятував від смерті, і за це мені тепер така віддяка?
— Так завжди буває,— відповіла маха.— За добро завжди віддячують злом.
— Неправда.— каже агуті.
— Ні, правда,— стоїть на своєму маха.
— Ходімо спитаємо трьох свідків,— каже агуті.— Якщо вони визнають, що твоя правда, тоді можеш мене з’їсти.
— Гаразд,— погодилась маха,— ходімо шукати трьох свідків.
І вони пішли лісом: агуті попереду, а маха ззаду повзе, зубами в його хвіст учепилася.
Ішли вони, йшли й зустріли старого коня.
Агуті його й питає:
— Скажи, коню, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував ось цю маху від смерті, а вона хоче мене з’їсти.
— Правда, правда! — зітхнув кінь.— Скільки років я носив у сідлі свого господаря, скільки витерпів від нього знущань! А коли на старість ноги мої ослабли, мене запрягли у воза. Та тепер я вже й для цього не годжуся, і мій господар, я чув, звелів завтра мене вбити, злупити з мене шкуру й продати її чинбареві. Тож правду сказала тобі маха — за добро віддячують злом.
— Так! — зраділа маха.— Один свідок на мою користь.
Вони пішли далі. Агуті засумував. Ішли, йшли, аж назустріч їм віл.
Агуті й питає його:
— Скажи, воле, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував цю маху, а вона хоче мене з’їсти.
— Чистісінька правда! — відповів віл.— За добро завжди відплачують злом. Ось мій господар усе життя мене в ярмо запрягав, а тепер, коли я постарів, не дає вмерти спокійно, хоче завтра до різника відвести. Так, голубе, за добро віддячують злом.
— Уже двоє за мене! — зраділа маха.
Пішли вони далі. Аж ось агуті побачив свою двоюрідну сестричку мишу й окликнув її. Але миша побачила, що маха його зубами за хвіст тримає, й ну тікати. Агуті їй кричить:
— Зажди, сестричко, не втікай! Хочу тебе про щось запитати.
Миша зупинилася віддалік і чекає, що той у неї питатиме.
— Скажи, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував маху від смерті, а вона хоче мене з’їсти. Невже й справді за добро віддячують злом?
— А це коли як,— відказує миша.— Ану розкажи, як було діло.
— Та як було: маха попала в пастку, а я її вирятував,— каже агуті.
— Ходімо покажеш мені ту пастку, щоб я могла справедливо розсудити вас.
І всі троє підійшли до пастки.
— Залазь у яму, маха,— каже миша.— Я хочу побачити, як усе було насправді.
Залізла маха в яму. А миша дала агуті ломаку й сказала:
— Ну, тепер не схибни!
І агуті почав бити маху ломакою, аж поки забив її насмерть.
[1] Агуті — рід гризунів, горбатий заєць.
[2] Маха — велика змія, рід удава.