Були собі дід та баба, і мали вони семеро голодних онуків. І заходилась баба пекти їм коржа. Замішений на молоці, корж сходив на сковороді, пухкий і рум’яний. А навколо стояли діти, на ослінчику сидів дід, і всі дивилися на сковороду.
— Дайте мені, бабусю, шматочок коржа, я так хочу їсти! — сказала одна дитина.
— Дайте, люба бабусю! — сказала друга.
— Дайте, люба, мила бабусю! — сказала третя.
— Дайте, люба, мила, добра бабусю! — сказала четверта.
— Дайте, люба, мила, добра, дорога бабусю! — сказала п’ята.
— Дайте, люба, мила, добра, дорога, ласкава бабусю! — сказала шоста.
— Дайте, люба, мила, добра, дорога, ласкава, рідна бабусю! — сказала сьома.
Діти просили бабу одне краще за одне, бо всі були дуже голодні й дуже чемні,
— Дам, діточки, але почекайте, хай-но я переверну його,— сказала баба.— Дивіться, який він пухкий і рум’яний, хай тільки трохи допечеться.
Почув корж їхню мову і злякався. Так злякався, що перевернувся сам і хотів утекти зі сковороди. Але був ще надто м’який, тому не подужав вискочити, а впав на неї другим боком. Полежав він ще трохи на сковороді, підпікся і став пружніший за рибину. Тоді -вистрибнув на долівку й покотився, мов коліща, по хаті, а з хати на подвір’я, а з подвір’я на вулицю.
— Куди ти? — гукнула баба й чимдуж кинулась навперейми із сковородою в одній руці і з ложкою в другій.
Дід за нею, а діти за дідом.
— Гей, постривай! Ловіть його! Тримайте! — кричали вони одне поперед одного і бігли за коржем.
Та корж їх не слухав. Він котився все далі й далі і скоро зник з очей. Адже він був прудкіший за бабу, за дітей і за діда.
Котиться корж, котиться, а назустріч йому чоловік.
— Добрий день, корже-йорже,— вітається чоловік.
— Добрий день, чоловіче-маловіче,— відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже чоловік.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда й сімох дітлахів-патлахів, то й від тебе втечу, чоловіче-маловіче,— сказав корж і покотився далі.
Котиться він, котиться, а назустріч йому курка.
— Добрий день, корже-йорже,— вітається курка.
— Добрий день, курко-чубарко,— відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже курка.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів і чоловіка-маловіка, то й від тебе втечу, курко-чубарко,— сказав корж і покотився, мов коліща, вулицею.
Котиться він, котиться, а назустріч йому півень.
— Добрий день, корже-йорже,— вітається півень.
— Добрий день, півню-співню,— відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже півень.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка і курки-чубарки, то й від тебе втечу, півню-співню,— сказав корж і чимдуж покотився далі.
Котиться він, котиться, а назустріч йому качка.
— Добрий день, корже-йорже,— вітається качка.
— Добрий день, качко-крячко,— відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже качка.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-пат-
лахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, то й від тебе втечу, качко-крячко,— сказав корж і чимдуж покотився далі.
Котиться він, котиться, а назустріч йому гуска.
— Добрий день, корже-йорже,— вітається гуска.
— Добрий день, гуско-товстогузко,— відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже гуска.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, то й від тебе втечу, гуско-товстогузко,— сказав корж і чимдуж покотився далі.
Котиться він, котиться, а назустріч йому гусак.
— Добрий день, корже-йорже,— вітається гусак.
— Добрий день, гусаче-небораче,— відповідає корж.
— Стривай, не тікай, я тебе з’їм,— каже гусак.
— Коли я втік від баби-перехняби, діда-пісноїда, сімох дітлахів-патлахів, чоловіка-маловіка, курки-чубарки, півня-співня, качки-крячки, гуски-товстогузки, то й від тебе втечу, гусаче-небораче,— сказав корж і покотився ще швидше.
Котиться він, котиться, а назустріч йому свиня.
— Добрий день, корже-йорже,— вітається свиня.
— Добрий день, свинко — сита спинко,— відповідає корж.
— Стривай, не тікай,— каже свиня.— Будьмо товаришами і ходімо в ліс. Нам буде там краще жити, ніж тут.
Сподобалось коржеві, що він матиме товариша, і пішли вони разом у ліс. Ідуть та йдуть, котяться, котяться і доходять до потічка. Свиня скік — та й на тому боці, а корж не може перебрести через воду.
— Залазь мені в рило, і я тебе перекину,— каже свиня.
Корж узяв та й заліз свині в рило.
— Рох-рох,— сказала свиня і ковтнула коржа.
Коржа більше не стало, то й казці кінець.
