Міхурець-пухирець був сирота. Дома не мав він уже нікого й нічого. От і подався в мандри добрих собі товаришів шукати.

Іде та й іде — мандрує. Аж підбігає до нього миша й каже:

— Доброго тобі здоров’я, міхурець-пухирець, візьми-но й мене з собою!

— А ти хто?

— Я мишка-шкряботушка.

— Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець з мишкою-шкряботушкою, мандрують. Аж зустрічає їх жабка:

— Доброго вам здоров’я! Ой, ви удвох, а я досі сама в світі, візьміть і мене з собою!

— А хто ж ти?

— Я жабка-скрекотушка.

— Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка й жабка-скрекотушка. Аж зустрічає їх вуж:

— Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

— А хто ж ти?

— Я вуж по траві шмиг!

— Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка й вуж по траві шмиг. Зустрічає їх заєць:

— Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

— А хто ж ти?

— Я заєць по лісі стриб!

— Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг і заєць по лісі стриб. Аж зустрічає їх лисиця:

— Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

— А хто ж ти?

— Я лисичка-сестричка!

— Ну, ходи!

Йдуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг, заєць по лісі стриб і лисичка-сестричка. Аж зустрічає їх вовк:

— Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

— А хто ж ти?

— Я вовк лісовий сурмач!

— Ну, ходи!

Ідуть та йдуть міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг, заєць по лісі стриб, лисичка-сестричка і вовк лісовий сурмач. Аж зустрічає їх ведмідь:

— Доброго вам здоров’я! Візьміть і мене з собою!

— А хто ж ти?

— Я ведмідь морський ревун!

— Ну, ходи!

От мандрують собі та й мандрують міхурець-пухирець, мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, вуж по траві шмиг, заєць по лісі стриб, лисичка-сестричка, вовк лісовий сурмач і ведмідь морський ревун. Приходять на галявину до однієї хатки, де Баба Яга саме весілля готувала.

— Гей,— кажуть,— ану ж покажім, що ми за молодці!

Поставали рядочком надворі, а міхурець-пухирець, як завжди, попереду.

Як надувся ж він та засвистів, а мишка-шкряботушка як запищала, жабка-скрекотушка як заскрекотала, вуж по траві шмиг як зашипів, заєць по лісі стриб як застрибав і ніжками зачеберяв, лисичка-сестричка як затягла-заспівала, вовк лісовий сурмач як засурмив, ведмідь морський ревун як заревів! Далеко ліс луною озвався, а в хатці всі затрусились — що це воно за музики завітали до них на весілля? Тут міхурець-пухирець хотів ще краще себе показати, надувся ще раз і — трісь-трісь! — так і луснув! А ті в хаті так перелякались того тріску, що кинулись хто куди. А Баба Яга як угледіла, що весільні розбігаються, то й сама попереду всіх чкурнула.

А любе-миле мандроване товариство зайшло в хату, посідало за накриті столи, їло й пило досхочу. А щоб весілля було справжнє, поставили ведмедя за старшого, вовк узяв собі лисицю за дружину і справили весілля на славу.

Вовк з лисицею живуть і досі, коли не померли.