Алхімік і найперший дурень

Якийсь купець прийшов до падишаха й каже:

— Я алхімік, за допомогою хімії мідь і бронзу перетворюю на золото.

Падишах повірив алхімікові й дай йому міді й бронзи, щоб той перетворив їх на золото.

За кілька днів купець приніс падишахові брусок золота.

— З вашої міді й бронзи, — сказав він, — вийшло ось скільки золота! Якщо зболить ваша шляхетна душа, дайте мені ще міді й бронзи, щоб я міг і надалі робити своє діло.

Падишах, не ховаючи радощів, узяв собі той брусок золота, а купцеві звелів дати ще міді й бронзи…

Тричі приносив купець падишахові золото замість міді й бронзи, витративши на це п’ятсот міскалів[1] свого золота. Але вчетверте він не став прохати в падишаха ні міді, ні бронзи.

А падишах, що йому припало до душі купцеве мистецтво, спитав:

— Хіба ти вже не маєш наміру продовжувати свою цікаву працю?

Купець відмовив:

— Шкода, але мої хімічні розчини вичерпалися; а щоб купити їх на моїй батьківщині й доправити сюди, потрібно дуже багато грошей, яких у мене, на жаль, нема.

— Скільки тобі треба грошей? — спитав падишах.

Поміркувавши, купець відказав:

— Батьківщина моя далеко — у східній частині Китайської держави; щоб доїхати туди, накупити розчинів і привезти їх сюди, треба десять тисяч міскалів золота.

— Ну, а скільки ж можна виробити золота, витративши стільки грошей на розчини? — спитав падишах.

— Стільки, — відповів купець, — скільки краплин у веснянім дощу, води в бездонних морях, каменів у горах, зір на небі й піску в пустелях!

— Гаразд, — сказав утішений падишах, — я дам тобі ці гроші, а ти швидше рушай у путь!

Діставши десять тисяч міскалів золота, купець повернувся на свою батьківщину.

Збігло чимало часу, і всі забули про цей випадок.

Одного разу падишах закликав до себе мудреця і звелів йому:

— Склади мені список дурнів моєї країни, щоб я, повигонивши їх, очистив від йолопів свою державу.

— Я не буду цього робити, — заперечив мудрець, — бо ті дурні нападуть на мене і вкоротять мені життя.

— Не бійся! — заспокоїв його падишах.— Якщо ти зумієш довести, що кожен, хто потрапив до списку, справді дурень, тебе оборонятиме ціле моє військо, і ніхто не наважиться жодної волосинки на тобі зачепити.

За два дні мудрець прийшов до падишаха зі списком дурнів. Той узяв списка і вжахнувся: першим у списку стояло його ім’я. Падишаха охопила лють, але, згадавши власну обіцянку про охорону мудреця, стримався і мирно спитав:

— Чому ти записав у цей список мене, та ще поставив першим?

Мудрець нагадав падишахові випадок з купцем-алхіміком і сказав:

— Подібної дурниці не вчинить звичайний дурень, її може зробити лише визнаний йолоп. Отим я й записав на першому місці у списку ваше височайше ім’я.

— А якщо той алхімік, котрого ти вважаєш за дурисвіта, повернеться, що тоді робитимеш ти, і що треба буде зробити з тобою?

— Нічого особливого, — відказав мудрець, — тоді я негайно викреслю ваше височайше ім’я зі списку, а на те місце впишу ім’я алхіміка. Отже, зі мною не треба буде нічого робити.