Біля річки грілася на сонці черепаха. Придибав до води скорпіон та й став просити черепаху:
— На тім боці вся моя рідня, перевези й мене туди.
— Не перевезу, нема в мене сили, -одказала черепаха.
Та скорпіон так просив, так благав, що черепасі стало шкода його.
— Гаразд, мовила вона,— сідай на спину, перевезу вже тебе.
Скорпіон сів, і черепаха попливла. Втішаючись життям, він забув, що пливе на черепасі через річку, й шпигнув її своїм отруйним жалом.
— За віщо ти вжалив мене, я ж нічого поганого тобі не заподіяла? — докірливо спитала черепаха.
— Та то життя так пестить!
— А я тепер покажу, як життя карає,— мовила черепаха й пірнула під воду. Вона невдовзі випірнула, а скорпіона понесла вода.
