Два шейхи та селянин

У рамазан[1] два шейхи вирушили на прощу до Мекки.[2] Ішли вони, йшли, потомилися й сіли під дерево перепочити.

— Іти нам ще дуже далеко, і якщо ніхто не піднесе нам торбів, нічого з нашого задуму не вийде,— мовив один.

— Еге ж, так ми швидко пристанемо,— озвався другий.

Саме тоді й нагодився селянин.

— О, рабе божий! — шейхи до нього.— Ми постимо і йдемо на прощу. Дорогою так стомилися, що ледве ноги тягнемо.

Якби ти підніс нам торби, то мав би на цьому світі велику втіху, а на тому царство небесне.

Селянин був чоловік покірний, сумирний, тож не міг відмовити двом поважним сивобородим дідам.

Подалися шейхи далі, а дядько з торбами слідом. Без ноші прочани йшли швидко, а голодний селянин ледве встигав за ними.

Коли сіло сонце й можна було підживитися, подорожні ви брали місце під деревом, поскладали пожитки, а тоді відійшли трохи вбік, поставали на коліна обличчям до Мекки й почали молитися.

— Цей дядько, видно, добряче виголодався,— шепнув один шейх. Якщо приймемо його до трапези, він усе чисто поїсть.

— Треба щось придумати,— погодився другий.

Порадилися вони тихцем та й кажуть селянинові:

— Розклади вогнище й полягаємо поспимо трохи. А кому присниться гарний сон, той може вставати й їсти. А кому нічого не присниться або насниться щось погане, тому їсти не можна.

— Раз так, то й так, нічого не вдієш,— каже селянин. Поснули вони. Та незабаром шейхи попрокидалися й стали один поперед одного снами хвалитися, хоч їм нічого й не снилося:

— Я бачив такий чудовий сон,— каже один.— Ніби сів я на білого крилатого коня під золотим сідлом, злетів на четверте небо й бенкетував там разом з ангелами.

— Це дуже гарний сон,— одказав другий. А мені снилося, наче ангели самі спустилися з сьомого неба, взяли мене, віднесли до своєї оселі й гарненько почастували.

Аж ось і селянин розплющив очі й собі озивається:

— То вам не снилося, а насправді було. Прокинувся я й побачив, як один з вас сів на білогривого коня, а другого ангели понесли. А я сам лишився та й думаю: «Коли ангели так за ва ми піклуються, то вони й нагодують вас». Отож я порозв’язував торби, наївся й знову заснув, але так нічого й не приснилося.

Шейхи кинулися до торбів, а там самі крихти.

[1] Рамазан (рамадан) — дев’ятий місяць мусульманського місячного календаря, протягом якого постують (їдять тільки від заходу й до сходу сонця; від посту звільняються діти, немічні, подорожні).

[2] Мекка — головне місто мусульман у Аравії, де народився основоположник ісламу пророк Мухаммад (Магомет) і де у дворі головної мечеті знаходиться священна споруда Кааба (Куб), до якої мусульмани з усього світу щороку сходяться на прощу (здійснюють хадж).

Переклад: Шокало Олександр

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up