Два цапки

Два цапки паслися біля арика.

— Агей, друже, переходь до мене та пограймося,— гукнув один.

— Ні, ти до мене переходь,— одказав другий.

— Гаразд, я йду до тебе,— погодився перший.

— Ні, я до тебе йду,— заперечив другий, і рушили назустріч один одному.

Зійшлися вони посередині кладки. А кладка та була вузесенька, розминутися ніде.

— Ти повертайся назад, а я перейду,— сказав один цапок.

— Ні, повертайся ти, а перейду я,— не погодився другий.

Отож нікотрий не хотів поступитися.

— Не послухаєш мене, я покажу тобі, де раки зимують! — погрозив один.

— Ану-ну, покажи! — затявся на своєму другий.

Розсердилися цапки, поставали на задні ноги, буцнулися лобами і обидва шубовснули в арик.

Вода була глибока та прудка, і наші цапки мокрі, виморені й захекані ледве повилазили на берег.

Переклад: Рудковський Василь

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up