Курка, качка й миша

Жили колись в одній хатці курка, качка й миша. Розжилася десь курка трохи пшениці, принесла додому й каже радісно:

— Роздобула я пшениці, треба борошна змолоти. Хто до млина понесе?

— Я не понесу! — озвалася качка.

— Я теж не понесу! — відказала миша.

Узяла курка пшеницю, віднесла до млина, висипала в ківш, змолола.

— А хто понесе борошно додому? — питає.

— Я не понесу,— закрякала качка.

— І я не понесу,— запищала миша.

Довелося курці самій борошно додому нести.

— Хто тісто міситиме? — спитала вже в хаті.

— Я не міситиму,— прокрякала качка.

— І я не міситиму,— пропищала миша.

Курка й тісто замісила.

— Хто нарубає дров і в танурі[1] розпалить? — спитала приятельок.

— Я не рубатиму! — крякнула качка.

— І я не рубатиму! — писнула миша.

Курка нарубала дров, напалила в танурі й питає:

— Хто коржі в танур садовитиме?

— Я не садовитиму! — одказує качка.

— І я не садовитиму! — каже миша.

Посадила курка коржі, й Удалися вони на славу: рум’яні, пухкі, запашні. Порозкладала їх на дастархані й питає:

— А хто коржі їстиме?

— Я їстиму! — похопилась качка.

— І я їстиму! — підскочила миша.

— Ні, ви не працювали, а хто не працював, той і харчів не надбав! — мовила курка і не пустила ледарів до дастархана.

[1] Танур — глиняна піч, виготовлена гончарним способом у вигляді великого горшка, що в ній печуть хліб.

Переклад: Шокало Олександр

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up