Як ішак, півень та коза девів обдурили

Якось потоваришували ішак, півень та коза. Набрали в старий хурджин[1] попелу, склали його на ішака, а зверху посадили півня. Коза пішла попереду, а ішак з півнем на спині почимчикував за нею.

В одній кам’яниці жили три багатих деви[2].

Ішак, півень та коза стали змовлятись: «Обдурімо девів і заберімо їхнє добро». З тим і пішли до кам’яниці. Коза подріботіла хутчіше, так що ішак з півнем далеченько відстали.

Заходить коза на подвір’я, аж бачить — сидять три деви, а перед ними три казани з пловом. Привіталася коза, а деви їй у відповідь:

— Якщо птах сюди залетить — без крил зостанеться, кулан забіжить — копит позбудеться. Якби ти не привіталася до нас, ми тебе розірвали б.— А тоді й питають, що нового чути у світі.

Коза й відповідає:

— Нічого особливого. Щоправда, один падишах на вас військо веде, а ви, мабуть, і не знаєте.

Деви поглянули на козу здивовано та й кажуть:

— Треба вилізти на стіну й подивитися.

Подерся один, глянув та й каже:

— І справді, бачу, як десь далеко курява по шляху стелеться.

А то півень топтався ногами по хурджину з попелом, і що ближче вони підходили, то хмара більшала.

Поліз другий дев на стіну.

— Ой, та вони вже близько! Коні куряву збивають!— зарепетував він і плигнув додолу.

І деви хутенько п’ятами накивали. А півень з ішаком зайшли у двір, зустрілися з козою, повечеряли трьома казанами плову, зібрали в хурджин усе багатство девів. Уже хотіли були йти з кам’яниці, аж бачать — деви повертаються. Ото й полізли ішак, півень та коза на дерево. Півень сів аж на самому вершечку, коза під ним, а ішак високо полізти не зміг, то примостився на найнижчій гілці.

Подивилися деви — немає ніяких слідів, окрім ішакових, півнячих та козячих. Пішли вони по тих слідах та й натрапили на дерево. Раптом гілка, на якій сидів ішак, зламалася, і він упав додолу. А півень з козою в один голос:

— Ой-ой-ой, небо прорвалося!

Деви так перелякалися, що кинулися навтікача. А ішак, коза та півень забрали усе добро девів і, прийшовши додому, поділилися. Півень узяв зерно, коза — траву, ішак — солому. А золото троє друзів закопали, бо вирішили, що воно їм ні до чого.

 


[1] Хурджин — саква, торбина.

[2] Дев — чудовисько.

Джерело: Туркменські народні казки.— К.: Веселка. 1980 — 126 с.
Переклад: Григорій Халимоненко

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up