Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка.
— Здрастуй!
— Здрастуйте!
Поздрастувались і пішли,— ті собі, а той собі.
І пройшли вони з гони місця і роздумались тоді: на кого той чоловік казав здрастуйте, чи на всіх, чи, може, одному?
Вернулися, нагонять того чоловіка:
— Обожди, чогось іспросимось.
Той обождав. Підходять вони до нього:
— Кому, чоловіче, ти казав здрастуйте, чи одному, чи на усіх?
— Ні, — каже,— одному я казав.
— Котрому ж ти казав?
— Оцьому,— каже,— губатому я казав здрастуйте.
Обернулись і йдуть собі назад. І сонце каже:
— Я його попечу!
А мороз каже:
— Я його ізморожу!
А вітер каже:
— Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, то я буду холодний вітер віять; а ти як, морозе, будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне.
