Свиня, ведмідь, лисиця та кіт

Українська казка

Задумали якось свиня, ведмідь та лисиця разом землю обробляти і восени врожай збирати. Домовились, що свиня буде орати, ведмедь сіяти, а лисиця хвостом боронувати. От так вони і зробили.

Коли жито визріло, вони врожай зібрали і на три частини його поділили: свиня взяла собі зерно, ведмідь солому, а лисиці залишилася колова. Не сподобався лисиці такий розподіл. Сказала вона про це свині й ведмедю, а ті й вухом не новели. І пішла тоді лисиця шукати суддю, щоб поділив їх справедливо. Йде дорогою, назустріч кіт.

— Куди ти, лисичко, йдеш?

— Йду шукати суддю, щоб справедливо поділив прибутки! — Та й розповіла котові, як її свиня та ведмідь скривдили.

— Не журися,— каже кіт, — я вас добре поділю!

Ідуть лисиця та кіт разом, а свиня з ведмедем ще здалеку їх побачили:

— Обманули ми лисицю, от вона вже страшного суддю веде!

(А ця дика свиня та ведмідь ніколи такого звіра не бачили!)

Давай вони ховатися від кота! Свиня залізла в купу соломи, а ведмідь видерся на дерево і сховався поміж листя.

Підійшли кіт з лисицею до спільного поля, а там вже нікого нема. Сіли, почекали. Аж кіт зирк — в купі соломи хтось шарудить.

«Миша!» — подумав. Та як скочить!

Свиня так перелякалася!

«Це за хитрість мою кара!» — подумала.

Як скочить! З переляку забігла аж в озеро та вже більше назад не верталася — побрела собі геть.

А кіт, від переляку, що в соломі була не миша, а таке страховисько, скочив на дерево і подерся вгору прямо на ведмедя. Той ледве не вмер. «Це суддя вже розправився із свинею і мене дістає»,— думає собі. Та давай дертися ще вище. Натрапив на тонку гілку. Вона переломилася — ведмідь ледве кості зібрав і геть із цього лісу подався.

Бачить кіт, що таке діло, скочив з дерева і каже лисиці:

— Я ж казав тобі, що допоможу.

Забрали вони жито і стали удвох жити.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up