Жила в давнину жінка із сином. Скарбу в них було небагато, тільки собака та клаптик сухої землі.

Щоб виростити сина, матері довелося працювати не розгинаючи спини. Син виріс сильним і працьовитим. І він краще за всіх умів грати на флейті. Попрацювавши як слід у полі, він виймав флейту і починав грати. Тільки-но лунали звуки його флейти, як усе навколо завмирало: струмок припиняв струменіти, хмари — плисти небом, птахи — співати, мавпи — перегукуватися на деревах. І всі люди навперебій хвалили молодого музику.

Коли чудесну музику юнака почули дівчата з багатих будинків, що проводили увесь свій час у розвагах і неробстві, кожна з них вирішила взяти його собі за чоловіка. Але він їм усім відмовив. І ображені доньки багатіїв почали вигадувати, як би їм погубити юнака.

Якось, коли хлопець ішов полем, вони підстерегли його і зіштовхнули в глибоку яму.

Не дочекавшись увечері сина, мати юнака гірко заплакала і послала на пошуки собаку. Собака з голосним гавканням почав бігати всюди.

А юнак, упавши в яму, не убився до смерті, він лише знепритомнів. Отямившись, він почув свого собаку і покликав його. Коли собака підбіг, юнак звелів принести йому з будинку флейту. Собака із дзвінким гавканням прибіг додому і почав кидатися на дах, де зберігалася флейта. Мати здогадалася, в чому справа, і, знявши флейту, дала її собаці. Той схопив флейту в зуби, побіг до ями і кинув хазяїну.

З перших звуків флейти птахи припинили співати, а мавпи кинули перегукуватися і зібралися до ями послухати. Мавпи залізли на гілку, що звисала над ямою, і низько пригнули її. Юнак схопився за гілку і вибрався назовні. Повернувшись додому, він як і раніше щасливо зажив з матір’ю.

Але дівчата, побачивши, що юнак повернувся неушкодженим, зненавиділи його ще більше і вирішили звести його зі світу. Якось вони підстерегли його під час полювання і зіштовхнули цього разу в глибокий яр.

Опинившись унизу, юнак почав продиратися уздовж яру. Цілих три роки блукав він. їжею йому слугувало коріння рослин, спрагу він утамовував джерельною водою. А вдома мати за цей час виплакала всі очі…

Нарешті настав день, коли юнак дістався кінця яру й опинився на великій освітленій сонцем галявині. Озирнувшись на всі боки, він побачив неподалік поле з майже дозрілим рисом. Юнак зрадів і попрямував до цього поля. За три роки, що він провів, блукаючи яром і харчуючись корінням і водою, він так заріс і схуд, що скидався більше на мавпу, ніж на людину.

Поле вартували дві дівчини з найближчого села. Угледівши юнака, вони вирішили, що це мавпа, і хотіли було кликати людей з луками і стрілами, але він вигукнув:

— Не треба стріляти! Я — людина, що постраждала від ворогів. Дайте мені поїсти, і я вартуватиму поле, щоб мавпи не знищили посівів.

Відтоді він почав охороняти поле, а дівчата приносили йому рисову юшку. Першого разу прийшла старша сестра і ще звіддаля грубо вигукнула:

— Ось твоя юшка, ступай жерти, брудна личино!

Другого дня прийшла молодша сестра і, підійшовши зовсім близько, сказала:

— Братику, я принесла рис, їж на здоров’я, я сама його приготувала.

Якось сестри принесли йому рис разом. Юнак попрохав у них оцет і гребінь, щоб розчесати волосся. Дівчата принесли усе, що він хотів. Але старша при цьому уїдливо промовила: «Ти дивись, красенем зробитися задумав!», — а молодша запропонувала йому дзеркальце.

Незнайомець умився, зачесався і перетворився на красивого, стрункого юнака. Старша сестра перша закохалася в нього і захотіла взяти його собі за чоловіка. Вона сказала про це батькові. Той не здивувався, а лише посміхнувся і поставив умову:

— Біля нашого будинку проходять дві дороги: одна — гарна, інша — заросла чагарником; обидві їх потрібно підправити. Завтра нехай кожна з вас вибере собі одну і береться до роботи. Кому він прийде допомагати, та й піде за нього заміж.

Уранці старша сестра прокинулась ледь розвиднілося і вирушила туди, де роботи було менше; молодшій дісталася дорога, що заросла чагарником. Юнак вийшов допомагати і попрямував до молодшої сестри. Старша розсердилася і поскаржилася батькові:

— До чого ж він дурний: не пішов туди, де менше роботи, а взявся рубати чагарник!

Батько посміхнувся і відповів:

— Добре, завтра нехай кожна приготує йому їжу; чию страву він вибере, та й вийде за нього заміж.

Старша взяла найкращий рис і заправила його олениною. Молодша приготувала звичайний рис — із соусом і дрібного рибою.

І цього разу юнак допомагав готувати і їв разом з молодшою сестрою, а не зі старшою.

— Білого рису з м’ясом не захотів, — поскаржилася старша сестра батькові, — а от рис із соусом з’їв!

Батько знову посміхнувся і сказав:

— Тепер нехай кожна з вас приготує для нього постіль; чию постіль він вибере, та й піде за нього заміж.

Старша сестра приготувала білосніжне покривало, кольорову циновку, пишну ковдру, матрац і вишиту подушку. Молодша взяла коричневе покривало і просту ковдру, а замість подушки — дерев’яний валик. Покінчивши з роботою, вона пішла на кухню і почала прясти.

Юнак теж прийшов на кухню і довго розмовляв з дівчиною, а коли прийшов час спати, вибрав просту постіль.

Наступного дня батько влаштував їм весілля. Знову залунали звуки флейти, прославляючи чисту і безкорисливу любов.

Юнак з молодою дружиною повернувся до своєї старої матері, і всі вони почали жити у праці й достатку.