За давніх часів було в одного короля десять доньок-принцес, прекрасних, наче троянди. Усі вони були схожі одна на одну. Особливо схожими були найстарша і наймолодша сестри, яких легко можна було б переплутати, якби не невеличка різниця у зрості.

Якось король скликав доньок і мовив їм:

— Доньки мої, от ви вже дорослі, і прийшов час виходити вам заміж. Я дам вам десять човнів; нехай кожна з вас пливе вниз за течією доти, поки хто-небудь не затримає її човен. Того, хто зупинить човен, вона і повинна взяти собі за чоловіка. А рівно через рік приведіть своїх чоловіків до палацу.

Наступного дня в годину ранкової прохолоди десять човнів, у кожному з яких сиділа дівчина, попливли дзеркальними водами річки. Дівчата радісно співали, і їхні дзвінкі голоси змішувалися з веселим щебетанням птахів.

Незабаром сестри побачили на березі кадака[1], що тяг до себе гілку дерева, намагаючись дістати стиглі плоди. Зненацька кадак попрохав дівчат перевезти його через річку. Дев’ять старших сестер відмовилися, і тільки добра молодша не вагаючись причалила до берега. Кадак стрибнув у човен, і дівчина почала гребти. На середині річки човен раптом зупинився. Злякана дівчина попрохала кадака не затримувати човен, щоб вона не відстала від сестер. Але той нічого не відповідав, і човен як і раніше стояв на місці.

Тоді дівчина, згадавши наказ батька, запропонувала кадаку взяти її за дружину і пішла за ним до його нори.

Минув рік, і принцеси привели своїх чоловіків до палацу. Старші сестри припливли на своїх човнах, весело наспівуючи пісні, їх супроводжували красиві, багато вдягнені юнаки. Побачивши, що їхня молодша сестра вийшла заміж за кадака, сестри накинулися на неї з докорами:

— Яка ти дурна! Що в тебе з ним за життя буде?

Бідна принцеса розгубилася від цих нападок і злякалася, що батько прожене її з таким чоловіком. А кадак дивився на неї ласкаво й підбадьорливо.

Король наказав, щоб доньки у святкових сукнях з’явилися вранці на прийом разом з чоловіками. Сестри почали клопотатися і готувати вбрання, а дружина кадака ще більше засмутилася.

Наступного дня принцеси з чоловіками поважно виступали перед королем, і тільки його молодша донька йшла несміливо й боязко. Слідом за нею, незграбно переступаючи з боку на бік, плівся кадак. Побачивши, якого зятя привела йому молодша донька, король дуже засмутився.

Удень, коли всі весело танцювали на святі, кадак скромно розташувався біля вогнища, згорнувшись клубком, немов кішка.

Якось король послав зятів до лісу добути оленя. Дев’ять молодих людей, добре озброївшись, відправились до лісу. Разом з ними пішов і кадак. Тільки-но юнаки прийшли до лісу, вони одразу ж забули про полювання й увесь час гралися, лазячи по деревах у пошуках смачних плодів.

Нікому з мисливців у той день не пощастило добути оленя, і увечері вони ні з чим повернулися до палацу.

— Проси у батька людей допомогти мені принести з лісу оленя, — мовив кадак дружині.

І вірячи і не вірячи кадаку, молодша донька передала його прохання королю. Той хоч і засумнівався, але, пожалівши доньку, усе ж таки наказав зятям їхати за кадаком. Ті корилися дуже неохоче. Але в лісі вони і справді знайшли жирного оленя, такого великого, що ледь притягли його до палацу.

Король від душі порадів успіху свого дивного зятя. Але особливо була рада його донька, яка після цього ще дужче прив’язалася до чоловіка.

За кілька днів король послав зятів наловити риби. Дев’ять молодих людей, узявши снасті, прийшли на берег річки, весь день трудилися, але витягли тільки кілька маленьких рибинок.

Кадак з’явився до річки вже увечері і, дочекавшись, коли всі повернулися додому, пірнув прямо на дно, до водяного царя. Він попрохав водяного царя дати йому якнайбільше риби, а сам повернувся і велів дружині передати королю, щоб той надіслав за рибою людей.

Минуло ще кілька днів, і король зажадав від зятів, щоб цього разу кожен з них побудував будинок. Тому, чий будинок буде найкрасивішим, він обіцяв нагороду.

Дев’ять молодиків ретельно взялися за роботу, і за деякий час з’явилося дев’ять будинків, один гарніший за інший. Тільки кадак не поспішав братися до справи.

Усього лише день залишався до призначеного королем строку, а кадак спокійно лежав біля вогнища. Стривожена дружина нагадала йому про будинок, але кадак відповів їй:

— Не думай про це! Мені допоможе водяний цар! Сьогодні уночі він надішле своїх слуг. Якщо здійметься буря, не лякайся.

І справді, уночі раптом уперіщив дощ немов з цебра. Непогода затихла тільки вранці, і, ледь розвиднілося, усі побачили величезний новий будинок, що був багатшим і красивішим за королівський палац. Кадак і його сяюча від радості дружина запросили короля в гості.

Король лише дивувався спритності свого зятя і з радістю поздоровив його. Але усе ж таки він дещо тривожився за доньку: як їй живеться з таким чоловіком?

Якось король тихенько підійшов до їхньої кімнати і зазирнув усередину. І що ж він побачив?! Кадак скинув звірину шкуру і перетворився на прекрасного юнака!

Тоді король обережно підкрався, схопив цю шкуру і заховав її якнайдалі.

Уранці, тільки-но півень залопотів крилами і виголосив своїм криком початок нового дня, юнак швидко підвівся і хотів знову надягнути шкуру кадака, але її ніде не було. Так і довелося йому залишитися в людській подобі.

Усі були вражені незвичайною красою юнака і заздрили його дружині. А найстарша сестра до того закохалася в юнака, що відтоді тільки й думала, як би відібрати його у законної дружини.

Здогадуючись про це, юнак промовив дружині:

— Тепер я став людиною, і ти маєш бути завжди насторожі, щоб не сталося лиха! Візьми цей ніж і цей чарівний порошок. Якщо з тобою трапиться нещастя, кинь у повітря дрібку порошку.

Якось старша сестра запросила молодшу погойдатися на гойдалках біля річки. Сестри, весело співаючи, злітали на гойдалках. Вибравши зручний момент, старша сестра одним змахом ножа перерізала мотузку, і молодша упала прямісінько у воду.

Але, падаючи, вона встигла кинути в повітря дрібку порошку і завдяки його чарівній властивості не загинула, а потрапила до палацу водяного царя.

Тим часом старша сестра вдягла плаття молодшої, що залишилося на березі, і, наслідуючи її манери і ходу, попрямувала додому.

Чоловік молодшої сестри, побачивши, що його дружини довго немає, запитав про неї у старшої. Та, ніби нічого не сталося, підбігла до нього:

— Любий мій! Та це ж я, невже ти мене не впізнаєш?

Придивившись як слід, юнак побачив обман і зрозумів, що старша сестра погубила його дружину. Не кажучи ані слова, він із важким серцем вирушив на її пошуки. Біля гойдалки він побачив подарований ним ніж, а на поверхні води помітив сліди чарівного порошку. Зраділий юнак поспіхом пірнув у річку і незабаром зустрівся з дружиною в палаці водяного царя.

За три дні вони повернулися на землю, улаштували багатий бенкет і запросили на нього короля-батька. За столом юнак розповів усім про підступність старшої сестри. Усі навперебій почали поздоровляти молодшу із щасливим урятуванням, а старша, згоряючи від сорому, кинулася бігти в поле. Там у неї вдарила блискавка, і вона перетворилася на потворну ящірку, яка відтоді вічно ховає голову в пісок, стидаючись свого поганого вчинку.

 

[1] Кадак — невелика тварина, схожа на лисицю.