Як братік Кролик розігнав гостей Лиса

Одного разу Лис покликав гостей до себе на обід. Прийшли Ведмідь, Вовк та Єнот. А Кролика Лис не запросив. От Вухатий і вирішив пожартувати над Лисом.

Як тільки гості посходились, хазяїн почав їх щедро частувати. А Кролик тимчасом узяв свій барабан і пішов дорогою до Лисової хати.

— Бум! Бум! Бум! — загуркотів барабан.

Та гості так розвеселились, що спочатку нічого й не чули.

— Бу-бу-бум!! — знову загуркотів Кролик, на цей раз уже ближче.

Тут обережний Єнот підхопився й питає:

— Чи ви чуєте?..

Всі перестали гомоніти.

А Кролик знову:

— Бу-бу-бум!!! — ще ближче.

Єнот одразу до дверей.

— Прощавайте, братці, я вже, мабуть, піду. Мене жінка дома жде…

Тільки він вийшов за двері, як усі звірі й собі схопилися з-за столу, вибігли надвір і поховалися в кущі.

А Кролик підійшов до хати та й гукає:

— Агов! Чи є тут хто?

Слухає — ніхто не відзивається, тоді він відповідає сам собі:

— Нікого нема, Кролику. Усі порозбігалися!

Зайшов він у хату, сів за стіл і почав сам себе частувати.

— Пийте, дорогий братіку Кролику, їжте! Не шкодуйте оцього винця. Не цурайтесь отого пиріжка,— примовляв він, уминаючи смачні страви. Забув наш Вухатий про обережність і скоро так наївся-напився, що звалився на бочок та й захропів.

Бідні гості тимчасом тремтіли у кущах, готові при найменшому шумі тікати далі. Та все було напрочуд спокійно. Тоді Лис і каже:

— Я, мабуть, піду подивлюсь…

Усі нишком поповзли за ним. Підкравшись до дверей, заглянули в кімнату. Ой, леле! За столом лежить Кролик і так хропе, що аж дім ходором ходить!

Тут Лис як заверещить:

— Хапайте злодія, хапайте!

Схопили бідолашного Кролика — вже йому не втекти. От Лис і мовить:

— Тепер давайте оберемо для нього найлютішу кару…

За тих часів суддею вважався Ведмідь, тому він одразу нап’яв окуляри й почав:

— Найкраще буде втопити злодія…

— Так, так! — радісно підскочив Лис.— Ведмідь розумно каже. Він добре знає закони.

— Ой, не топіть мене! — удавано заплакав Кролик.— Або хоч віддайте мого ціпка. Я за нього триматимуся, і мені не так страшно буде потопати.

— Віддайте йому ціпка,— каже Лис.— 3 ним Кролик буде довше борсатися у воді. А то хіба ж цікаво, коли він піде на дно, як сокира.

Віддали Кролику ціпка й одразу потягли до річки. «Раз, два, три!» скомандував: Ведмідь, і Вухатого кинули у воду.

Та річка була неглибока. Ціпок дістав до дна. Кролик сперся на нього і перестрибнув на другий бік.

Звірі завмерли од здивування, а братік Кролик весело прокричав:

— До побачення, Лисику! Спасибі за смачний обід. Але, прийшовши додому, Кролик вирішив надалі бути обережнішим і ніколи не втрачати пильності.