Братік Лис — злісний палій

Братік Лис так злостився на братіка Кролика, що готовий був зігнати свою злість на першому зустрічному.

От біжить він по лісі, коли назустріч йому повзе приятель Кролика, братік Черепаха.

— Здоров був, братіку! — кинувся до нього Лис.— Як поживаєш?

— Помалу, братіку, помалу… А як ти?

— Нічого,— відказав Лис.— А чом це в тебе такі червоні очі?

— Бо бачу я попереду багато лиха,— задумано відповів братік Черепаха.

— Ти, мабуть, ще й не нюхав справжнього лиха,— каже Лис.— От підемо зо мною, я тобі його покажу.

— Гаразд,— мовив хоробро Черепаха.— Якщо ти зможеш показати мені справжнє лихо, то ходімо. Я готовий подивитися на нього.

— А ти вже стрічався де-небудь з Чортом?..— напосідав підступний Лис.

— Ні, хоч і чув про нього чимало.

— От він — то й є справжнісіньке лихо.

— А як же ми зможемо побачити його? — поцікавився братік Черепаха.

Тут Лис і каже йому:

— Якщо ти справді хочеш його побачити, то сховайся у степу в ковилі.

Братік Черепаха бачив, що Лис задумав щось недобре, але діватися було нікуди. Втекти від Лиса він не міг.

— Допоможи ж мені хоч перелізти через цей тин,— каже він.

Лис пересадив його через тин, а сам метнувся до хижки місіс Медоуз, щоб позичити вогню й підпалити поле. Хазяйці він сказав, що хоче запалити люльку, і та йому дала жарину.

А братік Черепаха тимчасом повзе далі. Повзе він, повзе, коли бачить братіка Кролика, який спав собі у затишку. Почувши шарудіння, Кролик одразу ж підхопився.

— Здоров, Швидкий! — привітався він до братіка Черепахи.

— Здоров, Вухатий,— відповів йому той.

— Як це ти аж сюди заповз? — поцікавився Кролик.

— Та я… чекаю тут на Чорта. Братік Лис обіцявся пригнати його з того краю.

— Так, так,— потягнув носом братік Кролик.— Це добре, шо ти мене розшукав, а то ми б обидва зажарились тут живцем. Лис підпалив траву. Повзи мерщій за мною!

Помітивши поблизу велетенське дерево, вони сховалися в дупло, де вогонь їх ніяк не міг дістати.

На той час вже все поле було обійняте полум’ям. Суха трава спалахувала, як порох. Коли пожежа трохи ущухла, братік Кролик визирнув із дупла і побачив Лиса, котрий нишпорив по той бік тину. Кролик одразу й загукав черепашачим голосом:

— Братіку Лис! Біжи-но мерщій сюди! Я тут Кролика застукав!

Вискочивши на обгорілий тин, Лис і справді загледів вуха Кролика у дуплі. Тоді він кинувся зопалу в тліючу траву і обпік собі всі чотири лапи. Нещасний заверещав, упав на землю і запалахкотів з усіх боків.

Наші друзі аж танцювали в дуплі. Вони так реготали, що братік Черепаха випав з дупла і, мабуть, згорів би, якби не допоміг йому Кролик.

А Лис тимчасом теж якось викотився з вогню і пошкутильгав додому.

Отак буває на світі. Як кажуть: не бажай іншому лиха, бо й сам можеш потрапити в біду.