Братік Лис топить братіка Черепаху

Загоївши рани, Лис вирішив помститися братіку Черепасі. Довго він шукав його, та ось, нарешті, знайшов.

— Здоров був, братіку! — звернувся улесливо Лис.— А де це ти досі пропадав?

— Ніде, братіку Лисе. Сидів удома,— каже Черепаха.

— А чом же це у тебе такий поганий вигляд? — вів далі Лис.

— Багато натерпівся лиха, брате,— сумно відповів йому братік Черепаха.

— Що ж воно скоїлося з тобою? У тебе навіть очі помінились — такі червоні стали…

— Не знаю, як тобі й розповісти… Адже тобі ніколи й не снилося таке лихо.

— Ну ж бо, розкажи! — напосідав Лис.

— Гаразд. Ти пам’ятаєш, братіку, той день, коли ми з тобою ганялися за Чортом?.. Як тільки ти пішов, прибіг чоловік та й підпалив поле з усіх кінців. Ото було лихо, брате! Я ледве не пропав.

— А як же вдалося тобі вирятуватися з вогню?

— Яке там вдалося! Сидів я в траві і мучився, а дим виїдав мені очі, полум’я нещадно палило в спину…

— Ну, а твій хвіст, мабуть, теж згорів? — поцікавився Лис.

— Ні, братіку,— мовив щирий братік Черепаха.— Ось він! Дивись! — і він висунув свого хвоста з-під панцира.

Тут Лис і схопив його за хвіст.

— Ага! Спіймався, проклятущий спільнику Кроля! Тепер я вже тебе не випущу! Будеш знати, як дурити мене. З-за тебе я ледве на смерть не обпікся.

Хоч як просився бідний братік Черепаха, Лис наче нічого й не чув.

Тоді нещасний почав благати:

— Якщо ти маєш серце, братіку, роби що хочеш зо мною, тільки, молю тебе, не топи мене!..

Лис одразу й потягнув його до річки. Занурив бідолаху в воду, але не пускає — цупко тримає за хвіст Тут братік Черепаха як закричить:

— Ой, братіку Лисе, кинь цей корінь, вхопи мене за хвіст. Держи мене за хвоста, бо я утоплюсь.

Братік Лис відповідає:

— Який корінь? Я ж тебе тримаю за хвіст.

Але братік Черепаха кричав ще дужче:

— Ні, ти тримаєшся за корінь. Пусти його, візьми мене за хвіст.

Лис повірив і пустив. А братік Черепаха — бульк! — і пішов на дно. Йому тільки того й треба було. Адже Черепахи живуть у воді!