Як братік Кролик урятував братіка Черепаху
Уздрівши якось на дорозі братіка Черепаху, Лис вирішив його зловити. Він знав, що Черепаха далеко не відповзе, і зразу ж кинувся додому за торбою.
Справді, не встиг Черепаха пройти десяти кроків, як Лис наздогнав його, схопив і вкинув у мішок. Нещасний кричав і просився, але Лис був невмолимий.
На щастя, побратим Черепахи — братік Кролик побачив, що Лис когось несе, і вирішив довідатися, кого саме. Тому він пробіг навпростець через Лисів баштан, розбив дорогою кілька кавунів та динь, звалив тин з одного боку й швиденько метнувся до його хижки.
Тільки-но Лис повісив мішок з Черепахою на кілок, коли це чує голос Кролика:
— Братіку Лисе! Агов! Братіку Лисе! Бери ковіньку та біжи на баштан. Якісь злодюги там хазяйнують!
А сам сховався тимчасом у кущах та й чекає, що буде далі.
Лис одразу вхопив ціпка і побіг на баштан. А Кролик вискочив із кущів, забіг у Лисячу хатку, зняв торбу з кілка і мацає її.
Раптом торба як запищить:
— Ой, не займай мене! Випусти на волю! Хутчій!!
Кролик спершу злякався — таким пронизливим голосом кричав братік Черепаха,— та врешті зрозумів, хто там сидить, і весело зареготав:
— Ну, хто ж, крім братіка Черепахи, міг би здійняти такий лемент?!
А торба ще дужче вищала:
— Це ти, братіку Кролику?! Випускай мене швидше!! Тут повно пилу, і я вже ледве дихаю…
Та Кролик тільки реготав.
— Який ти спритний! А ще хвалився, що прудкіший за мене… Я уявляю, як ти вліз у цю торбу. Але як це тобі вдалося самому себе зав’язати?..
Довго ще сміявся братік Кролик. Потім розв’язав торбину, вийняв нещасного й відніс у ліс. Братік Черепаха не знав навіть, як дякувати йому.
Тимчасом Кролик, побачивши у дуплі осине гніздо, вирішив як слід провчити хижого Лиса. Він вернувся до його хати, взяв торбину і вкинув туди кубло з осами; потім одніс торбину назад і знову повісив на кілок. По цьому Вухатий приєднався до побратима, і вони вирішили подивитися, що буде далі.
От і братік Лис повернувся з баштана. Він був дуже сердитий. Замкнувши двері, Лис почав люто молотити торбину ціпком, зганяючи свою злість на Черепасі. Торбина якось дивно загула. Здивований Лис вирішив подивитися, що там сталося з братіком Черепахою, і розв’язав торбу.
Наші друзі, виглядаючи з кущів, почули дикий зойк. Здавалося, що ціла череда тупцює у хижці Лиса: загупали стільці, перекинувся стіл, забряжчав посуд… Нарешті, трахнули двері, і з хати, мов навіжений, вискочив Лис. Він верещав і скавулів, неначе сто чортів сиділо у нього на хвості.
А оси хмарою летіли за ним: жалили, лізли в ніздрі, сліпили очі… Мабуть, на цей раз Лис зрозумів, що то справжнє лихо! Він підскакував, падав, качався… Та оси, знай, жалили волоцюгу!
А побратими сиділи собі в кущах і аж качались од сміху.
Після цього випадку братік Лис довго не наважувався займати ні братіка Черепаху, ні братіка Кролика.
