Братік Черепаха дивує всіх своєю силою
Сусідка братіка Кролика місіс Медоуз запросила якось звірів на обід. Посходилися майже всі знайомі, і тому їй довелося варити страву надворі. Ведмідь допоміг наносити дров, Лис розпалив велике багаття, Вухатий мив посуд, Вовк відгонив собак, а братік Черепаха сидів на кріслі і стежив за варивом.
Тимчасом гості гомоніли про се, про те. І кожен з них намагався здивувати присутніх своєю спритністю та силою. Лише братік Черепаха мовчав, бо не любив марно вихвалятися.
Братік Кролик заявив:
— Я — найпрудкіший!
Лис обізвавсь:
— Я — найхитріший!
Вовк промовив:
— Я — найлютіший!
А Ведмідь заревів:
— Я — найсильніший!
Тут маленький Черепаха розсердився та й каже:
— Я бачу, на мене тут ніхто не зважає, хоч я можу всім вам довести, що я сильніший за вашого Ведмедя!..
Усі довго реготали, а місіс Медоуз лукаво спитала:
— А як же ти доведеш свою силу?
— Та дуже просто. Дайте мені міцного мотуза і киньте з ним у річку, а Ведмідь, якщо він вже такий силач, хай витягне мене звідти.
Місіс Медоуз дала їм мотуза, на якому вона вішала білизну, і всі рушили до річки, щоб подивитися, як маленький Черепаха буде змагатися з силачем Ведмедем.
Обравши місце, братік Черепаха взяв один кінець мотуза, а другий кинув Ведмедю.
— Тягни! — наказав він.— А ви йдіть за ним і глядіть, щоб не лінувався…
Коли усі пішли, братік Черепаха швиденько пірнув і прив’язав мотуз до корча.
— Тягни! — гукнув він, підпливши до берега.
Ведмідь підморгнув громаді і наліг на мотуз. Та що це? Мотуз — ні з місця! Тоді він учепивсь обома лапами. А клятий мотуз тільки бринить!.. Тут вовк не втерпів і теж взявся допомагати, за ним — Лис, Єнот і, нарешті, вся громада. Та бісів мотуз — аніруш!
— Хай йому грець! — гукнули звірі і почвалали назад до річки.
А братік Черепаха тимчасом одв’язав мотуз, сів собі на березі та й чекає.
— Останній раз ти сіпнув як слід,— звернувся він до Ведмедя.— Якби в тебе ще хоч стільки сили, то я, мабуть, нізащо не втримав би.
Ведмідь сердито загарчав і, наче побитий, поплентався до хати. За ним тяглися присоромлені звірі.
На той час страву вже було подано, і всі сіли за стіл. Під час обіду звірі сиділи мовчки, лише один братік Черепаха задоволено посміхався.
— Бачите,— промовив він,— коли я у воді, ніяка сила мене не подужає.
