Як братік Кролик зняв куряву до неба

Коли наставало замирення в лісовій громаді, всі звірі бавились, як маленькі діти. Звичайно, не в довгої лози і не в цурки-палки, а в свої лісові звірячі ігри. Братік Лис, наприклад, дуже спритно ловив зубами свого пухнастого хвоста, а братік Кролик, прищуливши довгі вуха, хвацько перекидався через голову під веселий регіт всього товариства.

Так розважалися вони іноді по кілька днів, і місіс Медоуз не мала від них ніякого спочинку. А коли в неї було щось смачне на обід, то всі охоче допомагали його з’їсти. Це, зрештою, так набридло люб’язній господині, що вона вирішила прикинутись хворою. Та дівчатка дуже розсердились на неї, бо їм хотілося швидше знайти собі женихів.

Тоді, щоб припинити галасливі вечорниці в своєму дворі, кмітлива місіс Медоуз сказала своє останнє слово. «Той, хто виб’є хоч трохи пилу з крем’яної скелі над річкою,— казала вона,— хай вибирає собі мою найкращу доньку».

Всі звірі радо погодились на це, а братік Кролик одразу ж побіг до річки, щоб роздивитися на ту скелю. Дорогою він співав:

Після цього Вухатий пішов до Єнота позичити глибокі капці, а по дорозі назад забіг до хижки місіс Медоуз і набрав у них повно попелу.

А звірі тимчасом зібралися біля скелі, і гра одразу ж почалася.

Лис першим схопив ковальський молоток і з усіє! сили брязнув ним об скелю. Та пилу не було! Потім змагалися Ведмідь, Єнот, Опосум і маленький братік Черепаха. Однак порох чомусь не йшов, хоч іскри дощем сипалися з крем’яної гори!

Нарешті, й братік Кролик дочекався своєї черги. Він як підскочить, як бабахне молотком, так стовп попелу й оповив його! Розохотившись, Кролик ще раз — скік! бах! І величезна хмара куряви злетіла ледве не до неба!

Всі звірі, як не мізкували, нічого не могли второпати. А братік Кролик вибрав собі найкращу дівчину — кролівну Круглооку — і в наступну ж неділю справив з нею весілля.