Як вовчик Віллі вскочив у мішок

Садиба братіка Вовка була недалеко від хатини братіка Кролика. Деякий час жили вони тихо-мирно і навіть ходили один до одного в гості, а діти їх щодня бавилися разом.

Якось у неділю братік Кролик завітав до Вовка.

Посідали вони на пеньках та й гомонять про своє життя, а довкола весело розважаються діти.

— Малята вже заприязнились,— задумано мовив братік Кролик.

— Еге ж,— одказав йому Вовк.— Хотілося, щоб вони залишились друзями назавжди. Пригадуєш, як ми з тобою колись жили? Постійно робили капості один одному, вічно ворогували…

Коли настав час братіку Кролику іти додому, Вовк провів його до хвіртки і на прощання улесливо сказав:

— Гадаю, сусідо, що незабаром ти знову завітаєш до нас. А поки що дозволь хоч своєму малому частіше бавитися з моїм Віллі.

— Гаразд,— відповів Кролик.— Хай собі граються. Можливо, колись стануть справжніми побратимами.

Кролик покликав синочка Райлі та й пішов собі, а Вовк одразу напустився на свого Віллі:

— Чому ви з Райлі тільки бігаєте один за одним по двору? Невже ти не знайдеш цікавішої гри? Якщо він прийде завтра до тебе в гості, навчи його «вскакувати в мішок».

— Що це за гра? Я такої не знаю,— здивувався Віллі.

— Нічого, я тебе навчу. Це дуже просто: ти влазиш у мішок, а Райлі тягає тебе по двору… А потім ти його… Зрозумів?.. Хай він тимчасом звикне до мішка.

Коли Райлі знову прийшов до Віллі, діти довго гралися з мішком і дуже сподобали нову гру. Повернувшись додому, Райлі розказав про це своєму таткові, а Віллі — Вовчиську. Вовк задоволено посміхнувся і каже:

— А тепер навчи його «зав’язувати гичку» і, коли він не зуміє сам вибратись з мішка, залиш його у дворі до ранку… а там побачимо!..

Хлоп’ятка дуже захопились в’язанням гички Тимчасом підійшов братік Кролик. З хвилину він пильно стежив за ними, а потім гукнув Райлі через тин і, коли той підійшов, шепнув:

— Ускоч у мішок раз, а потім хай ускочить Віллі… Зав’яжи його як слід і біжи додому, бо мати вже чекає з вечерею.

Райлі так і зробив. Як тільки Вовченя влізло в мішок, він міцно зав’язав його та й каже:

— Посидь, поки я повечеряю. А потім ми продовжимо гру.

Маленький Віллі сидів-сидів і зрештою заснув у мішку. А ввечері приходить Вовк. Бачить — хтось лежить у мішку. Він думав, що то Кролятко Райлі. Схопив Вовк мішок, поніс на кухню і вкинув вовченя прямо в казан з окропом…

Отак часто буває в житті, що той, хто копає яму іншому, попадає в неї сам.