Як братік Кролик піддурив Ведмедя

Одного літа братік Лис засіяв свій баштан солодкими земляними горіхами. Він був надто скупий, і хоч як просив Кролик у нього горіхів на посів, Лис не дав йому навіть зерняти.

Коли горіхи стали достигати, Лис помітив, що хтось їх краде. Він зразу здогадався, що то Кроликова робота, і вирішив застукати Вухатого на гарячому. Пригнувши молодого дубка, Лис почепив на нього пастку і приладнав її до дірки в тину, крізь яку Кролик лазив на баштан.

Наступного дня, коли Кролик знову прийшов по горіхи, його раптом щось схопило під пахви і кинуло високо вгору. Висить бідолаха в петлі і боїться поворухнутися, щоб не впасти. «Прийшов кінець,— думає він,— спіймає мене братік Лис».

Коли це хтось іде дорогою: гуп-гуп! Дивиться Кролик, аж то братік Ведмідь. Братік Кролик відразу загукав:

— Здрастуй, братіку Ведмедю!

Ведмідь довго крутив головою, розглядаючись на всі боки. Нарешті він подивився вгору і помітив Кролика.

— Здоров був, братіку! — крикнув він.— А що це ти там робиш?

— Я служу за опудало у братіка Лиса. Стережу горіхи і заробляю за це долар щохвилини…

— Ого! Так це ти багато заробляєш за день.

— Заробітки нічого, я задоволений,— скромно відповів Кролик.

— А робота тяжка? — поцікавився заздрісний Ведмідь.

— Та ні,— одказав братік Кролик.— Ось заступи мене, поки я збігаю пообідати, то й ти заробиш силу-силенну доларів. Адже з тебе опудало куди страшніше, ніж з мене!

— Що ж, я згоден,— каже братік Ведмідь.— Іди додому, обідай, можеш навіть відпочити після обіду.— А сам уже підраховує, скільки за цей час заробить доларів.

Нагнув він дерево, зняв братіка Кролика і сам поліз в петлю.

Ну, звісно, Кролик одразу ж метнувся до Лиса і сказав йому, що злодій, нарешті, спіймався. А той підхопив мерщій ціпок та й кинувся чимдуж на баштан. Побачивши на дереві Ведмедя, Лис давай його періщити з усіх боків. Братік Ведмідь хотів пояснити, як він тут опинився, та Лис і слухати його не захотів. А Кролик стоїть біля тину та примовля:

— Так його, братіку, так! Хай знає, як красти!..

Ведмідь зірвався, нарешті, з дерева й затупотів до братіка Кролика. Той миттю кинувся тікати. Добіг до болота, бачить — ковбаня. Він стрибнув у неї, сховався під водою, тільки очі та ніздрі виставив, наче братік Жаба. Ведмідь підскочив до ковбані, побачив великі очі та й питає:

— Братіку Жабо, чи не бачив ти часом клятого Кроля?!

— Він дременув до лісу,— мовив Кролик жаб’ячим голосом.

Коли Ведмідь побіг далі, Кролик вибрався з води, обсушився на сонечку та й пострибав додому.

А Ведмідь бігав-бігав по лісі і не знайшов навіть сліду Кролика.