Гуркіт у лісі

Одного зимового ранку Кролик подався в ліс назбирати хмизу. Назустріч йому дув пронизливий холодний вітер, а довкола тріщав сердитий мороз. Вухатий біг підтюпцем, щоб зігрітись.

Біжить він та й біжить, коли чує — десь в лісі цюкає сокира. То Лісоруб рубав дерево. Братік Кролик зупинився і почав дослухатися. Тимчасом сокира перестала цюкати, і Кролик рушив далі. Не встиг він пройти й десятка кроків, як раптом поблизу щось як затріщить, як гупне. Аж земля задрижала. То впала зрубана деревина. Ну, а братік Кролик зразу не розібрав, що воно таке. Здригнувся він, та як дремене з лісу.

Біжить він, коли назустріч йому Єнот.

— Здоров був, братіку! Що чув нового?

— Бувай, нема коли розбалакувати.

— Та стій, хоч розкажи, що трапилось.

— Щось тріщить у лісі.

Єнот кинувся тікати й собі.

Біжить він, біжить, коли назустріч йому Лис.

— Здоров був, братіку! Куди це ти поспішаєш?

— Бувай, нема коли розбалакувати.

— Біжиш по лікаря?

— Ні. Немає часу розбалакувати.

— Та стій, хоч розкажи, що сталось.

— Щось гуде у лісі.

Лис теж зірвався й побіг.

Біжить він, біжить, коли назустріч йому Вовк.

— Здоров був, братіку! Постривай-но хвилину.

— Бувай, нема коли розбалакувати.

— Та стій, розкажи, що скоїлось.

— Щось двигтить у лісі.

Вовк і собі дременув тікати.

Біжить він, біжить, коли назустріч йому Ведмідь.

— Здоров був, братіку! Що з тобою?

— Бувай, нема коли розбалакувати.

— Та стій, хоч розкажи, що там стряслося.

— Щось гуркоче в лісі.

Побіг і Ведмідь.

Скоро увесь звірячий люд зібрався на березі річки біля хати братіка Черепахи. Виліз Черепаха, питає, що їх так стурбувало. Один каже, що в лісі щось тріщить. Другий, що гуркоче. Інший каже, що гуде. «А хто ж на власні вуха чув цей шум?» допитується братік Черепаха. Виявилось, що ніхто. Почали звірі дошукуватись, хто пустив цей поговір. Бачать — всі тут, крім братіка Кролика.

Тоді вся громада посунула до його хижки. Ведмідь перший звернувся до Кролика.

— Нащо ти обдурив мене?

— Тебе?!.

— Авжеж. Не прикидайся дурником!

— Та я сьогодні і у вічі тебе не бачив.

Отак усі питали братіка Кролика, а він відповідав одне й те ж.

Нарешті підскочив Єнот:

— Нащо ти обдурив мене?

— Як так обдурив?..

— Ти мені сам сказав, що в лісі чути якийсь там гуркіт.

— А, гуркіт!.. Чого ж ти тоді не розпитався як слід?

— А я зараз тебе питаю!

— Ну що ж… Гуркіт був від того, що Чоловік зрубав сосну. А ти, братіку, чув дзвін, та не знаєш, де він. От і громаду дарма сполошив!

Так бідний Єнот осоромився перед товариством Зніяковілі звірі розійшлися по домівках. Кожен з них відчував, що пошився в дурні.